16:02 

Кіт, авторська оповідка, G

gavrusssha
Good news everyone!
Назва: Кіт
Автор: gavrusssha
Бета: netttle
Всесвіт: Star Trek TOS
Рейтинг: G
Жанр: пригоди, ангст, AU
Персонажі: Кіт на ймення Кіт, Джим Кірк, Вайнона Кірк, Леонард Маккой, інші.
Розмір: 1500 слів
Відмова від прав: та заберіть.
Стислий зміст: Він був вулканцем, але про це ніхто не знав. Дякую за натхнення Роберту Енсону Хайнлайну.
Попередження: обґрунтуй сконав від перенапруження десь після нейтрино. Я просто благаю не прискіпуватися до часових парадоксів, мені й себе вистачило))))
Примітка: написано на фестиваль української фанатської творчості «Чумацький Шлях — 2016»


***

Він обходив кути раз за разом, нишпорячи по щілинах, залишався біля дверей, винюхуючи, торкався спорохнявілих китиць від занавісок, тупцяв, грюкав у передпокою старим взуттям та зберігав на морді критичний вираз. Очі його палахкотіли зеленню, а хутро було радикально чорним, від кінчиків вусин до здригаючогося хвоста. Він зупинявся перед кожними дверима, терпляче чекаючи, щоб їх відкрили, висував назовні чорний писок і невдоволено нюхав сніг. Він був упевнений, що десь, за якимось дверями неодмінно буде літо.

Капітан привіз його сюди, у родинний дім у Айові, та й залишив, вкотре загубившись серед зірок. Кіт та й кіт, тільки що незвично мовчазний — Вайнона ніколи не чула, щоб він муркотів або нявчав, та й під пестощі її він ніколи не підбігав, хоча й терпляче їх переносив.

—Я знайшов його, — сказав Кірк. — На тій планеті, що ми вийшли на неї за високочастотним радіосигналом. Він жив у старих руїнах. Все вказує на ядерне самознищення цивілізації, але так давно, що ті руїни навіть не фонили. Дивні рослини, трохи дивних тварин… І кіт. Він сам до мене підійшов.

— Земний кіт — це так дивно, — сказала Вайнона.

— Це загадка. Загадок там, у космосі, повно.

***


До відпустки після чергової сутички з ромуланськими екстремістами Кірк приїхав не сам. Він привіз Кощавого. Кощавий вхопив кота впоперек живота й необачно підніс до обличчя, щоб вивчити. Промиваючи йому подряпини, Вайнона порадила:
— Не чіпай його… Здається, він сумує.

— Та потрібен він мені! — зарипів Кощавий. — Кірку, а ти його кастрував? Перемітить тут тобі все.

Кіт пожалкував, що тепер до обличчя Кощавого було не менше, як п’ять футів, а хазяїн оселі, сидячи у кріслі зі скотчем, погойдав пальцем і сказав:

— Ніколи, Боунсе, у моєму домі не скалічать беззахисного живого.
— Ідеаліст.

Вайнона посміхалася.

***


Зима в «серці Америки» — то багато холодного білого снігу й вітер, що загортає вуса на потилицю. Набагато приємніше лежати, склавши лапи, під обігрівачем, і щоб Вайнона поралася десь неподалік, або, навіть, сівши у крісло, де зазвичай сидів її син, коли був удома, роздивлялася його з пильною цікавістю, а він роздивлявся її у відповідь.
— От якби ти міг говорити, — казала вона тихо.

Кіт, якого кликали просто «Кіт», не палав бажанням розмовляти. Минуле його було напівзітерте, наче спляче, майбутнім він не цікавився, його загалом влаштовувало теперішнє. От якби ж ще трохи тепліше й людина, до якої він підбіг там, де він жив раніше, сам не розуміючи, чому, приїзжала частіше. З нею було затишно.

***


— На тій його планеті почали розкопки, — казав Кірк, киваючи на Кота. — Дедалі більше доказів, що то була ядерна бійня. І чимала. Деяки материки втратили обриси, а один взагалі пішов під воду. Предмети культури, не кажучи про книжки й голозаписи, майже не збереглися — схоже, що ніхто не піклувався, щоб їх сховати. Схоже на те, що вони були гуманоїдні.

— Але інших котів ви не знайшли?

— Ні, наш Кіт унікальний… Але він не єдина аномалія.

Кіт примружився і ворухнув вухом.

— Углеродний аналіз вказує на тисячолітній вік руїн. Але астрофізики зацікавилися захопленими ядром планети нейтрино. Їх кількість не відповідає умовам навколишнього космосу — ні зараз, ні того, де планета мала б бути тисячі років назад. Дуже велика розбіжність. Схоже, що система перетинала нейтринний потік, але тоді у квадранті залишилися б і інші сліди.

— Отже, у минулому причин цієї аномалії немає?
— Так, — повільно проказав Кірк, дивлячись на Кота, що саме вдав, наче спить. — У минулому немає.

***


— Лихо яке, — почув Кіт, і щось у цьому голосі змусило його забігти до вітальні й запитально подивитися на обличчя Вайнони. По обличчю ковзали бліді сполохи — Вайнона дивилася головізора. Кіт не любив голокартинок, вважаючи несправжню реальність різновидом брутального шахрайства, а особливо таких — мерехтливих, тривожних і занадто гучних.
— … Досі знаходять рештки загиблих у Лаврентійській системі, — проказував диктор. — Рятувальники наголошують, що на збитих кораблях бракує повних комплектів скафандрів, то ж є шанси знайти живих. Федерація виголосила ноту протесту Ромуланській Імперії, Імператор ще не виступив з офіційною заявою. Командування Зоряного Флоту вважає, що за загибель підрозділу капітана Пайка несе відповідальність ромуланське екстремістьське угрупування «Шахтарі».

… Вайнона несвідомо видерла стиснутими пальцями волосся зі скронь. Кіт підійшов и притиснувся боком до її ноги. Вона не помітила.


***


«Хто я?», — спитав він себе й одразу ж. — «Хто це питає?». Ніс впирався в щось тверде, у роті було неприємне й цупке. Отже, у нього, як мінімум, є ніс та рот. Він відкрив очі, й тяма вп’ялася йому в мозок разом із мільоном зірок, що їх сяйво трохи приглушувалося фільтром шолому. Скафандр, у який він був ув’язнений, повільно обертався навколо своєї вісі в пустоті. На вуха тисла тиша, тільки іноді ніби піщинки сипалися на барабанну перетинку — реліктове випромінення космосу фонило в навушниках.

Його накрило задухою. Як дивно! Він висів у центрі найбільшої з порожнеч, яку тільки можна уявити, і страждав від нападу клаустрофобії. Покажчик на екрані шолому сигналізував, що кисню залишилося на десять годин. Щоб відволіктися, він ковтнув із загубника. Зліва на його краєвид напливало велетенське червонувате сонце. Справа — віддалялися уламки «Федерації». Жахлива кошлата громада ромуланського корабля-вбивці розгорталася, вочевидь збираючись зникнути. Його не помічали, а він, тим часом, віддалявся від місця катастрофи з тією ж швидкістю, з якою його винесло зі шлюзу вибуховою хвилею, і швидкість цю він ніяк не міг загасити. Шанси на порятунок наближалися до нуля.

***


— Заберіть від мене свої цурпалки, я сам лікар! — заволав Боунс і завовтузився у принизливому лікарняному балахоні з розрізом на дупі, шукаючи зав’язки. — Я в нормі.
— Ви були без кисню майже вісім хвилин, — над ним схилилося співчутливе обличчя. — Вам необхідна допомо…
Маккой оскаженів.
— Я живий! — скрикнув він. — Надайте свою допомогу тим, кому вона потрібна! Іншим, хто вижив!
Співчутливий мовчав. Боунсові раптом перехотілося сканадалити — губи затерпли.
— З «Федерації», — зпитав він. — Що?.. Пайк?… Кірк?
— Ми ще прочісуємо квадрант, — сказали йому. — Тіла ідентифікуються. Іноді це… складно.
Боунс усе порпався й порпався у клятих зав’язках, дивлячись у стіну.
— Дайте мені одяг, — сказав він нарешті. -… Будь ласка.

***


Кіт бачив сни. Уві сні у нього були задовгі лапи, а ще він думав про різне надокучливе й нервуюче. Наприклад, йому було конче потрібно всіх про щось попередити, але його зовсім не слухали, що дивувало — адже уві сні він не був Котом. Ще йому ввижалася Людина у зкрижанілій білій шкаралупі. Людина дивилася на нього всотуючими очима крізь темне віконце, і Кіт попереджав її про те, про що не міг попередити інших, а Людина, на відміну од них, його чула.

У цьому маренні Кота було дуже зимно. Він здригався і просинався.

***


Кощавий сидів у вітальні, тому Кіт заглядав у вітальню через двері. Вайнона схлипувала. Кощавий плескав її по плечу, але якось непереконливо.
— Його ще не знайшли, — казав Кощавий. — Нічого… Не знайшли.
Кіт заходився лизати лапу. Людини-Кірка давно не було вдома, Котові його бракувало.

***


— Отакої, — сказав Кірк пошепки в темряву. — Анекдот, та й годі. Помирає чоловік на самоті в космосі, а ж раптом до нього з’являється привид. І вимагає, щоб чоловік дослівно запам’ятав… Що?
— Напад ромуланського корабля спричинить новий виток громадянської війни між родами Вулкану. Інститут Сурака, що його щойно було засновано, знищать. Зупинити войну не стало кому, й, врешті-решт, Сарек із роду Счн Т’чай клану Хгртча активізував свій винахід… Активізує. Планета зараз існує, Людино! Але потік нейтрино після вибуху віднесе її в минуле… І Вулкан просто щезне. Треба зупинити ромуланців. Хоча б на кілька років, далі історичні чинники стануть більш позитивними для розвитку нашої культури.
— Перший раз чую про таку планету. І взагалі, розумнику, ти що, не бачиш, що в мене самого проблем вистачає? Я теж збираюся щезнути, а замість того, щоб подумати про вічне, розмовляю з витівками власної підсвідомості. До речі, ти мені нагадуєш одного знайомого кота.
— Ти що, мариш? Я був видатним бійцем і загинув із честю, забравши із собою багатьох супротивників… Що таке кіт?

Кірк посміхнувся собі.
— Ач, цікавий. Час я маю, розповім.

***


Ніколи ще в Кота не було такого неприємного сна. Людина у шкаралупі помирала, бо її не могли знайти, бо не знали координат, а вона не могла померти, бо тоді власне завдання Кота залишиться нерозв’язаним, бо тоді він не розчепиться з цією клятою задачкою ніколи, бо тоді Людина помре, бо вони не знають координат, і він залишиться з цим нудоттям, бо тоді… Котячий мізок у відчаї кидався з майбутнього у глибоке минуле — і знову в мабутнє, якісь силуети мерехтіли у ньго перед очима, клятий винахід батька, за що йому таке… Вулканська катра, що глибого поснула на роки, прокидалася, і це було нестерпно боляче. Котяче тіло зовсім не було до цього пристосоване.

Кіт, якого звали просто Кіт, закричав. Потім змовк. Леонард Маккой раптом прибрав руку зі спини Вайнони й зацікавлено подивився на свій п’ясток.
— Що це ще в біса…

Що таке підселена вулканська катра, йому ще тільки належало зрозуміти, і жоден аспект цього розуміння не додасть йому веселощів. Але зараз йому був потрібен тільки комунікатор, і терміново.

***


Він обходив кути раз за разом, нишпорячи по щілинах, залишався біля дверей, винюхуючи, торкався спорохнявілих китиць від занавісок, тупцяв, грюкав у передпокою старим взуттям та зберігав на морді критичний вираз. Очі його палахкотіли зеленню, а хутро було радикально чорним, від кінчиків вусин до здригаючогося хвоста. Він зупинявся перед кожними дверима, терпляче чекаючи, щоб їх відкрили.

За кожними було літо.

Десь у космосі його повно.




@темы: Чумацький шлях 2016, Фик, G

Комментарии
2016-06-10 в 16:29 

mila007
What are you doing? (What I can) What are you? (It's me) How're you doing? (I'm getting by) Where are you going? (Forward! Forward!)
Ну, капітане... вмієте ви мозок вивернути. Зовсім вивернути. І так усе це... Так. Дуже сильно. Просто дуже.
Дякую! :heart:

2016-06-10 в 17:33 

netttle
Это не кровь, это клюквенный сок (с)
Чудово))) двеpi в лiто))) люблю))
Трохи блощиць бачу, буду вдома - повбиваю)))

2016-06-10 в 19:46 

Рия Ареи
НЦ не рейтинг Достоевских
Точно мізки догори дригом вивернули:wow2:
Він зупинявся перед кожними дверима, терпляче чекаючи, щоб їх відкрили, висував назовні чорний писок і невдоволено нюхав сніг. Він був упевнений, що десь, за якимось дверями неодмінно буде літо.:inlove:

2016-06-11 в 12:28 

Линнел
Time to realize
Спасибо! :white:

2016-06-12 в 20:52 

Die Glocke
Part of the reason I preferred reading to sex was that I at least knew I could read well. (с)
Как всегда -
Пойду Чижа переслушаю))

2016-06-13 в 09:22 

gavrusssha
Good news everyone!
mila007, нема за що))) Та дякую за емоційний відклик)))

netttle, Аха))
Спасибі :buddy:

Рия Ареи, Так.))
І хоч це зухвалий плагіат, я теж у цьому місці у Хайнлайна видихала))

Линнел, Й вам!!)))

Die Glocke, Аыыыы))) :buddy:
Чижа - ооо, да) Скольких людей растаращило от повести, написанной, по словам автора, за 13 дней - на едином дыхании)

2016-06-20 в 11:35 

Ди Грейндж
"Химия, с его точки зрения, была занятием для тех, кто недостаточно умен для физики, чтобы пытаться расколоть скорлупку вселенной, и недостаточно ловок для бармена, чтобы смешивать жидкости и вещества с большей оригинальностью и пользой" © Лис зимой
Це щось з чимось))) Але дуже оригінально))
Справді, цей маленький твір в обрамленні чудесний) :fog:
Сподіваюся, у них там все добре буде. І що Спок таки стане знов "людиною";)

2016-06-21 в 13:27 

gavrusssha
Good news everyone!
Ди Грейндж, Мені дуже приємно)

Десь, колись, у якомусь всесвіті з ним нічего поганого не станеться... Завдяки людям и котові) Якось так я це бачу.

   

Чумацький Шлях

главная