Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
12:23 

Ми – зоряний пил

ukrtrek
Викладається на прохання перекладача

Назва: Ми – зоряний пил
Автор: dogpoet
Перекладач: Т*Черть
Посилання на оригінал: archiveofourown.org/works/99511
Дозвіл на переклад: отримано
Бета: OnlineCorrector
Всесвіт: Star Trek TOS, Star Trek AOS
Рейтинг: G
Жанр: джен, драма, трошки філософії
Персонажі: команда Зоряного Флоту
Розмір: 1333 слова (в оригінали)
Відмова від прав: не моє, я тільки погратися
Стислий зміст: Нехай ми разом будемо досліджувати зірки.
Примітка:переклад зроблено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2016”

Нехай обидві сторони прагнуть посилатися на чудеса науки, а не на її жахи. Нехай ми разом будемо досліджувати зірки, підкорювати пустелі, викорінювати хвороби, торкатися глибини океану...
Джон Ф. Кеннеді.



Ми прийшли звідусіль. Від пустельних міст Вулкану до тропічних лісів та стрімких водоспадів Амазонки. Ми прийшли з місць, де тварини, на яких полювали наші пращури, давно зникли. Ми прийшли з краю повеней і голоду. Ми прийшли із замерлої, покинутої тундри та золотих кукурудзяних полів Айови. Ми прийшли з міст, де надсучасні автошляхи були нескінченними річками. Ми прийшли з міст, де церков було більше ніж крамниць. Ми прийшли з сіл, де ніхто не вірив у Бога. Ми прийшли з гір, де стандартна мова була чимось невідомим.

Ми приєдналися, бо читали книжки про зірки в дитинстві. Ми приєдналися, бо хтось колись дав нам телескоп. Ми приєдналися, бо зазнали невдачі в юридичній школі. Ми приєдналися, бо розмовляли двадцятьма мовами. Ми приєдналися, бо жадали зустрічі з новими людьми та новими речами. Ми приєдналися, бо хотіли з кимось переспати. Ми приєдналися, бо просто не знали спокою. Ми приєдналися, бо не мали сім’ї. Нам були потрібні гроші, житло, платня. Ми приєдналися, бо належали до двох світів і не могли обрати один з них.

Ми прощалися з нашими прабабусями, які вже не мали зубів. Ми прощалися з братами, які тільки вчилися говорити. Ми прощалися з п’яницями-матерями та колишніми дружинами, які не залишили нам нічого, окрім кісток. Ми залишали розчарованих нами батьків, не прощаючись взагалі. Ми залишали вологий скрекіт цикад у яскравому блискучому листі. Ми залишали дріб дощу по тонкому даху. Ми залишали корів і птахів і пробудження на світанку. Ми залишали вереск сехлатів і запах листя тікірі. Ми залишали какофонію міст, що ніколи не сплять — таксистів, журналістів, поліцейських та злодіїв. Ми залишали теплі ліжка і аромат хліба вранці. Ми залишали собак, котів та улюблені картини. Ми залишали дітей, яким дочитували останню книжку на ніч. Ми залишали наші мови. Ми залишали знайомий пекучий смак харіси, недозрілих оливок, гострого перцю. Ми залишали повсякденні аромати пломіку, устриць, місо, кім чі та домашнього сиру. Ми залишали пряний нут з маніокою. Ми залишали борщ і горілку.

Щоб дістатися Сан-Франциско ми продавали свої речі. Ми мандрували автостопом. Ми долали світлові роки. Ми втікали від рабства. Ми напивалися і майже не встигали. Ми їхали на мотоциклах. Ми їхали на віслюках. Ми летіли на шатлах. Ми кидали виклик владі або нашим батькам. Ми засмучували наших матерів. Ми ризикували життям, ховаючись у темних і шумливих потягах, що мчали через кордон. Ми пливли на човнах, що ледь трималися купи. Ми йшли пішки з півночі, борючись не з ведмедями або вовками, але зі стихіями, які вічні. Вітер нещадно тріпав нас, намагався затримати, але ми боролися і перемагали.

Ми прибували з усім своїм життям у наших валізах, у наших літаючих машинах, у наших руках, у наших головах. Ми прибували з нашими сім’ями, дітьми, біглями, світлинами, з одягом у рюкзаках, з захованими десь кашею поі та в’яленими сливами, халвою та тортильєю, чатні та квашеною капустою. Ми прибували з хлібною закваскою у скляній банці. Ми прибували з книгами, що дарували нам комфорт, зі словами пращурів, викарбуваними на нашій шкірі. Іноді ми прибували без нічого взагалі.

Ми рушали у невідомість, знаходячи сміливість у пляшці. Ми закривали очі, коли наш шлунок перевертало в польоті. Ми хапали руку того, хто був поруч, а потім відпускали, перш ніж хтось побачив. Ми бачили зірки. Ми були серед них. У галактиках повних невідомих чудес, серед чужого неба.

У першу ніч на кораблі ми не могли заснути. Гудіння, брязкіт і стукіт. Темрява, така глибока і неосяжна. Ні вікон. Ні місяця. Ні завивання койотів. Ні шерхоту крил нічних яструбів. Ні запаху нічних квітів. Ні сонячних променів, що просочуються крізь жалюзі. Ні галасу півнів, ні тупоту дрібних звірів десь унизу. Наші тіла почувалися дивно. Нам було холодно, нам було гаряче, ми були легкими, ми були важкими. Наша шкіра порепалася від штучного повітря.

Ми зустрічали інші раси. Ми торгували. Ми перекладали. Ми намагалися розмовляти мовами, що заплутували наші язики. Ми робили помилки. Ми тисли руки замість того, щоб торкатися облич. Ми вклонялися замість того, щоб тиснути руки. Ми відмовлялися зняти наше взуття. Ми приймали огидну їжу заради ввічливості. Ми не знали, що відрижкою виказують задоволення. Ми відмовлялися від подарунків, не розуміючи, що відмовляємось. Ми забували привезти подарунки, не розуміючи, що забуваємо. Ми робили щось лівою рукою, коли повинні були робити правою. Ми дивилися в очі. Ми намагалися не дивитися в очі. Ми були неправі обидва рази. Ми хибно виказували шану. Ми одягали не ті кольори і нагадували про смерть. Ми голосно сміялися. Або не сміялися взагалі. Іноді смерть була зовсім поряд.

Ми ночували на нових планетах, не маючи сну, прислухуючись до дивного вітру, і тільки зірки були нам знайомі. Планета вільна від хвороб і болю; планета з містом, що пливе у хмарах; планета, що втілювала наші бажання і повертала наше минуле; планета, де комп’ютер керував людьми протягом шести тисяч років. Планети миру, планети війни. Планети, де ніхто не жив, або ті, де ніхто не помирав. Планета, де одна людина прожила два життя, наодинці з іонною хмарою. Планети, де не було лікарів. Планета, де вода могла змусити нас зникнути. Планети, що воювали вже п’ять століть. Планети, де життя було не таким, як ми його знали. Планети, де любов була заборонена. Планети, де час не існував.

Ми бачили чорні зірки, квазари, енергетичні поля, іонні бурі і комети. Ми зустрічали дітей, які майже не виростали. Ми бачили квіти розміром з озеро, дерева розміром з наш палець. Ми бачили комах, таких великих, як ми самі. Ми бачили єті та двоногих ящерів. Ми бачили зелений дощ та істот, зроблених зі світла. Ми бачили любов в усіх її формах і ненависть.

Ми ремонтували кораблі, які неможливо було відремонтувати, долали відстані, які неможливо було подолати. Ми чули звуки, які ніхто не чув до нас, бачили кольори, які ніхто до нас не бачив. Іноді ми були самотні. Знудьговані. Мали стосунки. Розходилися. Одружувалися й розлучалися. Зустрічали давніх друзів з паралельних світів. Затягували болти та дроти в машинному відділенні, у той час, як корабель мчав у забуття. Ми бачили нашу власну загибель, знову і знову, але виживали. Ми дякували нашим богів. Ми любили наше життя.

Когось з нас вбила жінка, що полюбляла сіль, інших - кремнієва форма життя у темній шахті, чи регеліанська лихоманка, чи наші власні двійники. Вбиті галактичним бар’єром, іонними бурями, хмароподібними істотам, андроїдами, фазером, роботами, радіацією, невідомою рослиною, блискавкою, вибуховим камінням, комп’ютерами. Вбиті своїми товаришами. Ми були вбиті в бою, з невинності, принесені в жертву, через невігластво. Вбиті богами, солдатами. Вбиті, щоб бути з'їденими, а іноді й заради розваги.

Ми втратили багато (Карлісл, Каплан, Робау, Марпл, Хендоф, Меллорі, Ріццо, Олсон, Грант, Латімер, Дінер, Келсо, Мітчел, Барнхарт, Дарнел, Грін, Метьюз, Рейберн, Стуржен, Томлінсон, Тормолен, Гаетано, Голуей, Джексон, Ланг, О'Херліхі, O'Ніл, Трейсі, Комптон, Д'Амато, Харпер, Томпсон, Уоткінс, Уотсон, Вайт). Помирали цілі кораблі. Транспортери зі збоями. Тіла, що пливли у нескінченній чорноті космосу. Ми втрачали батьків і матерів, братів і синів. Ми втрачали друзів і коханців. Ми втрачали наші спогади і наші розуми.

Скільки днів, скільки світлових років між нами? Скільки завдань і дипломатичних місій? Скільки зоряних систем? Скільки змін, скільки орбіт? Скільки стандартних земних днів? Час був густіший за кров.

Ми не люди, ми не вулканці, ми не оріонці. Ми не чорні чи білі, азіати чи латиноси. Ми Зоряний Флот. Ми частки. Кисень, вуглець, водень, азот, кальцій, фосфор, мідь і залізо. Усе це, в тій чи іншій мірі. Попіл до попелу, прах до праху. І цілий Всесвіт то є наш райський сад.

@темы: Чумацький шлях 2016, Перевод, G

URL
   

Чумацький Шлях

главная