Шановні кадети! Я пам'ятаю про ваші прохання щодо лекцій про відмінки (особливо кличний), та ділову українську мову. Але все ж таки у вивченні мов має бути своя система. Тому сьогодні ми ознайомимося із поділом іменників на відміни, а вже наступні лекції присвятимо темам, які вас цікавлять.
ПОДІЛ ІМЕННИКІВ НА ВІДМІНИ
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
Перша
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я.
У межах І відміни виділяють три групи: тверду, м'яку і мішану.
До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячих): кобза, порада, химера, пара, Ольга, вереда, нечупара.
До м'якої групи належать іменники з основою на м'який приголосний: скриня, дзвіниця, грибниця, богиня, Вікторія, півонія, змія, шия, Ілля.
До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний: огорожа, сторожа, круча, онуча, свіча, тиша, миша, воша, груша, туша, калоша, товща, потороча.
Друга
До цієї відміни належать:
іменники чоловічого роду без закінчення (з основою на приголосний) і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, голуб, поріг, сіль, в'яз, коровай, зброяр, красень, Максим, Степан; дядько, батько, тато, Павло, неньо;
іменники середнього роду з закінченнями -о, -є, -я ,-е в називному відмінку однини (крім тих, у яких при відмінюванні з'являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-): плече, водоймище, пекло, дівчатко, поголів'я, терпіння.
Серед іменників II відміни теж виділяють три групи: тверду, м'яку і мішану.
До твердої групи належать:
іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро;
переважна більшість іменників на -р: вир, сир, стовбур, столяр, явір;
іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м'якої групи;
усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, професор, абажур, гіпюр, комісар, футляр, ювіляр, бригадир, касир, командир, пасажир.
іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.
До м'якої групи належать:
іменники чоловічого роду з кінцевим м'яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай;
частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря;
іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентаря, календар — календаря, кобзар — кобзаря;
іменники середнього роду з закінченням -є та -я (без суфіксів -єн-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле, здоров'я, змагання, знаряддя, пір'я, полум'я.
До мішаної групи належать:
іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: дощ, сторож, вантаж;
іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, тесляр — тесляра, школяр — школяра.
іменники середнього роду з закінченням -є при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.
Третя
До третьої відміни належать:
іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, зелень, подорож, розкіш, глуш, здобич, північ, кров, любов, а також іменник мати.
іменники жіночого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий або м'який приголосний основи: ніч, кров.
Четверта
Іменники середнього роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я), а при відмінюванні з'являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: кача, шпача, собача, вовча, зайча, курча, плем'я, тім'я, сім'я, вим'я, ім'я.
Ані руш - у ролі прис.— 1. не піддаватися.
Приклад уживання: Лев (сердито воркоче). Той клятий Водяник!., вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! Ще трохи— затопив би! (Леся Українка, Твори, т. III, 1952, стор. 209).
Бебехів дати (кому) - побити.
Приклад уживання: Ось я вам зараз обом бебехів дам! Знатимете тоді... (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, стор. 83).
Близенький світ у ролі обст.; ірон. — далеко, дуже далеко.
Приклади уживання: Як таки можна від Києва так скоро дійти? І близенький світ? (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 196);
Іван. Що ж, далеко був?
Семен. Та занесло мене аж у Бессарабію!
Іван. Еге, близенький світ (Кропивницький, Твори, т. І, 1958, стор. 65).
Брати під обстріл кого, у ролі прис. – критикувати, підказувати недоліки; посилювати контроль.
Приклад уживання: У стінгазеті писали про тих, хто одержував двійки. Піонерські загони тепер брали на своїх зборах під обстріл невстигаючих (Збанацький, Малиновий дзвін, 1958, стор. 232).
Був кінь, та з'їздився – про когось, хто постарів, утратив сили.
Приклад уживання: Марко. От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! Був кінь, та з'їздився (Мороз, П'єси, 1959, стор. 46).
