Реклама

[gavrusssha]

Grammarly планують зробити корпус (виправлення помилок) української мови та викласти у відкритий доступ.

Всі бажаючі можуть долучитися до проекту.

Допомога може бути такою (на вибір): написати українською тематичне есе на 15 хвилин, надіслати текст, перекласти українською текст.

dou.ua/forums/topic/31352/?from=fb-repost&fbcli...

grammarly - це браузерний сервіс англомовного правопису, створений українськими розробниками

@темы: Реклама

---

У рамках реклами!

[mila007]

Знайшла на фейсбуці прекрасне, не можу не поділитися з вами:


Увага! Шанс, який випадає раз у ніколи!
Оголошуємо перший Всеукраїнський конкурс поганої фантастичної прози (на ваше щастя, дуже короткої).

На конкурс приймаємо роботи:
- у будь-якому фантастичному жанрі (від романтичного фентезі до твердої наукової фантастики, від кіберпанку до підліткової антиутопії, від казок для дітей до вашого старого фанфіку по "Сталкеру", який ви досі соромилися всім показати);
- написані українською мовою (чи чимось схожим на неї);
- обсягом від 100 до 700 слів;
- які не були до того опубліковані;
- і, що найголовніше, які навмисне написані безперечно й безкомпромісно погано — якщо не до нудоти, то принаймні до крові з очей.

Взяти участь у конкурсі може будь-хто, незалежно від віку, громадянства та видової належності.

Дедлайн приймання текстів — 1 березня (включно).

За невиконання правил чи прострочення крайнього терміну — публічна ганьба й довічне вигнання (або бонусні бали).
Переможець отримає вічне визнання й корону всратості. Його безсмертний твір буде урочисто зачитаний серйозним голосом.

Ваші шедеври можете надсилати через цю форму: forms.gle/EaaJGjTxZpW1uqoy5

Для натхнення шановні члени журі рекомендують почитати номінантів "Золотого хріну", всесвітньо визнане класичне оповідання "Спрага" чи ваші власні твори багаторічної давності, на які вам тепер страшно дивитися.

Ви в нас усі дуже творчі, тому кому хочеться погнати - ласкаво просимо!)))

@темы: Реклама

---

[gavrusssha]

Качните себе, плз, отсюда то, что вам было бы жаль потерять: в связи с не особенно прозрачной ситуацией на дайри неизвестно, сколько это сообщество проживет. Возможно, я успею его заархивировать, возможно, нет, да и где потом можно будет скачать тот архив, сами понимаете. Сохраните, если что-то нужно, сейчас.

@темы: Организационное

---

музикальні жарти за 300

[gavrusssha]

це просто грудень, не зважайте))

@темы: то що, тегу для безумів тай-таки немає?..

---

літературні жарти за 300

[gavrusssha]

(c)

@темы: нам все ще потрібний красномовний тег для оцього всього

---

дивне)

[gavrusssha]

"...в таку пучину тенебри, де не тільки голосу не чути, ба навіть світло здається посірілим перламутровим відблиском в акулячому оці відчаю. "
звідси

@темы: нам потрібний тег для поодиноких випадків безглуздя

---

Ідіоми

[gavrusssha]

Давайте в цей допис складати українські ідіоми, фразеологізми та ін.


src="static.diary.ru/picture/2430169.gif"> Льонтом (ходити без діла, валандатися. Велика Кам'янка
Перший млинець нанівець / Перший млинець глевкий (з першого разу вийшло не дуже)
Цап-відбувайло (невинний але покараний)
Пекти раків (червоніти від сорому)
Бодай тобі заціпило / Йому заціпило (щоб ти більше такого не казав)
Хоч греблю гати (дуже багато)
На городі бузина, а в Києві дядько (ляпнути недоречне)
Не бери дурного в голову (не переймайся)
Пан або пропав (останній шанс)
Як Пилип з конопель (раптово й недоречно щось зробити, "пилипом" називали зайця)
Ляси точити (теревеніти)
Знов за рибу гроші (повернутися до вже обговореного)
Пустити півня (сказати ламким (тонким) голосом)
В свинячі голоси / У собачий голос (запізно)
Розумітися як вовк на зорях (не розумітися)
Бабця надвоє сказала (може бути, а може і ні)
Передати куті меду (сильно перебільшувати)
В Сірка очей позичати (втратити почуття сорому, честі, власної гідності)
Небо прихилити (робити все можливе й неможливе для чийогось щастя)
Байдики бити / Клеїти дурня / Давати горобцям дулі (тинятися без діла, байдикувати)
Брати на кпини (насміхатися)
Втерти маку (побити)
Зійшов на пси (нанівець)
Бити лихом об землю (не здаватися у скрутних обставинах, не журитися)
Давати відкоша (різка відсіч)
Ні за холодну воду не братися (ледарювати)
Мастити салом п'яти (готуватися швидко тікати)
Ні за цапову душу (цілком даремно)
Хоч в око стрель (дуже темно)
Хоч голки збирай (дуже світло, ясно)
Як свиня на коня / Як макогін на ночви (зовсім не схожий)
Бісики пускати ("стріляти" очима, кокетувати)
Витрішки продавати (ледарювати, безцільно роздивлятися)
Гнути кирпу (зазнаватися)
Дісталося на горіхи (покарання)
Дістати облизня / Спіймати облизня (невдача)
З себе вискакувати (дуже старатися)
З дощу та під ринву / З калюжі та в болото (потрапити з одної неприємності в ще гіршу)
Води в рот набрати (мовчати)
Накивати п'ятами (втекти)
До нових віників / Коли рак на горі свисне (нескінченно довго чекати чогось)
Пахне смаленим (загрожує небезпека)
Ряст топтати (жити)
Рукою сягнути (дуже близько)
Хоч мак сій (дуже тихо)
Хоч у вухо бгай (дуже спокійної вдачі людина, поступлива)
Хоч до рани прикладай (дуже лагідна і добра людина)
Крутиться як муха в окропі (про дуже моторну або вертку людину)
Залити сала за шкуру (допекти до живого)
Пуститися берега (втратити почуття міри; здатися на ласку долі)
Кури не клюють (чогось дуже багато, зазвичай грошей)
Дурень думкою багатіє (мріяти, не роблячи нічого для втілення)
З дорогою душею / За милу душу (із задоволенням)
Де Макар телят не пас (дуже далеко - місцезнаходження)
Світ за очі (дуже далеко - напрямок руху, щоб на очі не попадались)
Дуля з маком (заперечення)
Гав ловити (бути неуважним)
Пасти задніх (відставати в чомусь)
Дивитися вовком (сердито)
Сушити голову (думати над складною проблемою)
Забивати баки (відволікати розмовами увагу від чогось)
Немає клепки в голові (безтолковий або дурний)
Вбитися в пір'я / Вбитися в колодки (подорослішати)
Не мати ріски в роті (нічого не їсти)
Гедзь укусив (про того, у кого поганий настрій без очевидної причини)
Про вовка промовка (про людину, яка прийшла, якраз коли про неї говорили)
Дати хропака (міцно спати)
Вскочити а халепу / Попасти на слизьке (втрапити в неприємну або небезпечну ситуацію)
Заморити черв'ячка (з'їсти мало)
Брати ноги в руки / Брати ноги на плечі / Дати драла (швидко бігти/тікати)
Як мокре горить (робити щось дуже повільно)
Обоє рябоє (схожі, однакові)
Далеко куцому до зайця / Як свиня на вола (велика різниця між кимось)
Підбивати клинці / Топтати стежку (залицятися)
Скочити в гречку (завести рейтингову інтрижку)
А дзуськи! (а чорти з два тобі)
Дати лиха закаблукам (шалено танцювати)
До перших півнів (до ранку)
Як об стінку горохом (казати щось тому, хто все одно не дослухається)
А цур тобі, пек! (вираз обурення)
Як/мов з гуски вода (все зійшло з рук, не схвилювало, не вразило)
Хоч вовк траву їж (байдуже)
Забити памороки / Збити з пантелику (заплутати/здивувати аж до зміни поведінки)
Комар носа не підточить (зробити щось дуже якісно)
Снігу взимку не дістанеш (про дуже скупу людину)
Стріляний горобець (доствідчена людина)
Хоч з лиця воду пий / Хоч малюй, хоч цілуй (про дуже вродливу людину)
З лиця воду не пити (про те, що не зовнішність найголовніше)
Мати кебету / Є голова на плечах (розумний, кмітливий)
Ставити питання руба (запитувати чи заявляти про щось категорично, з усією рішучістю)
Як з хреста знятий (виснажений, знасилений, немічний)
Жданиками годувати (неодноразово обіцяти щось зробити - і не зробити)
При надії (вагітна)

@темы: Лінгвістичний гурток професора Спока

---

[ukrtrek]

Пані, панове, шановні чужопланетяни! В мене є, як у анекдоті, дві новини...

- Давай спочатку гарну!

З чого ви узяли, що є гарна...

Коротше: зітхаючи, обіймаючись, запиваючи (кавою!) присмак невідворотності орги "Чумацького шляху" кажуть:

"ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ ЦЬОГО РОКУ БУВ ВОСТАННЄ"

Реал, друзі, нас захопив надовго. Тож фесту у звичному форматі більше не буде. Ми дуже дякуємо всім, хто приймав участь у фесті, творив, читав, рекламував, ви створили невимовно гарний контент та людську спільноту, аналогів яким у інтернеті немає.

Як це було:
2014|2015|2016|2017|2018

АЛЕ

Спільнота "Чумацького шляху" діє, ми будемо за нею додивлятися, бо ж наша місія - сміливо йти туди, де щось там ще від україномовного (україночитаючого, україномалюючого, українодружнього та ген-ген! узагалі просто дружнього) трекера не лежало.

ТОЖ

Напередодні Дня Незалежності України наша спільнота теж стає незалежною.

Несіть сюди та вільно викладайте посилання, тексти, арти, відео, коуби та гіфи, и т.д. - будь-що, що поєднує Star Trek та українську культуру, історію, сучасність.

З щирою любов'ю ваші орги модери  mila007,  gavrusssha
за пошук йобнутих гіфок дякуємо  ЧайнаяЧашка ))

ТЕПЕРЬ ВСЕ ЭТО НА РУССКОМ ))

Короче: вздыхая, обнимаясь, запивая (кофе!) привкус неизбежности, орги "Чумацького шляха" говорят:

"ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ В ЭТОМ ГОДУ БЫЛ ПОСЛЕДНИМ"

Реал, друзья, нас захватил. Поэтому феста в привычном формате больше не будет. Мы ужасно благодарны и горды знакомством со всеми, кто участвовал в фестивале, творил, читал, рекламировал, вы создали неимоверно классный контент и сообщество, аналогов которым в интернете нет

Как это было:
2014|2015|2016|2017|2018

НО

Сообщество"Чумацького шляха" работает, мы будем за ним присматривать, потому что ведь наша миссия - смело идти туда, где что-то там еще от украиноязычного (украиночитающего, - рисующего, -дружественного и вообще просто дружественного) треккера не лежало.

ПОЭТОМУ

Перед Днем Независимости Украины наше сообщество тоже становится независимым

Несите сюда и свободно выкладывайте тексты, арты, видео, коубы та гифы, и т.д. - что угодно, объединяющее Star Trek и украинскую культуру, историю, современность.

С огромной любовью ваши орги модераторы  mila007,  gavrusssha
за поиск е...х гифок, ну, вы поняли )))  ЧайнаяЧашка ))

@темы: Организационное

---

Купання червоного лікаря (бонусный арт)

[ЧайнаяЧашка]

Назва: Купання червоного лікаря Зоряного Флоту перед клінгонами
Автор:  ЧайнаяЧашка
Всесвіт: шапка ЧШ до малюнку
Рейтинг: PG-13
Форма: пинап-арт
Жанр: побутова сценка
Персонажі: Лікар Леонард Маккой та група невпізнаних клінгонських вояків у вишиванках (в кущах)
Відмова від прав: права - власникам, фантворчість - народові
Попередження: для  gavrusssha и  mila007 з любов'ю
Опис: Вода, Леонард, холст, масло... (фото з інтернету, нестримна фантазія)
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”

@темы: Бонус, Чумацький шлях 2018, Рисунок, PG-13

---

Бонус. Пісні : "Поранене небо" і "Ліси безмежні"

[svebara_zelena]

зауважу одразу, що це створено загалом, а не спеціально для ЧШ, проте я дуже хочу поділитись цим саме тут, адже де як не тут можуть зацінити (сподіваюсь) україномовні пісні на тему треку? Отже.

Назва: Поранене небо
Автор:  svebara_zelena, моя муз.група Alnair
Всесвіт: TOS, пост-TOS, безпосередньо натхнення черпалось у книзі Діани Дуейн "Поранене небо"
Рейтинг: G
Форма: пісня (запис виступу наживо), текст пісні
Відмова від прав: права на всесвіт у Родденбері та Дуейн, але пісня цілком і повністю моя.
Примітка: я залюбки поділюсь записом кращої якості, коли він буде. Поки маємо те що маємо. Якоїсь більш підходящої заглушки я не знайшла, тому нехай буде ця.

Текст:

читати

Поранене небо

чи то рана моя чи не моя
чи то кривавою ниткою скрізь
всі ми пов’язані
кожному між ребрами,
серцевими м’язами
вузелок у грудях
якщо рубаєш — боляче буде

жодних не мине
бо всі ми одне
бо ти — це вона
бо ти — це він
бо ти — вони всі
бо ти — це я

Зоряного пилу безмежність тягнеться
ми з тобой зшиті ним,
сяєм усюди

З білого вибуху новий світ з’явиться
може там житимуть
кращі ніж люди

стали ми прикладом їм несвідомо,
бачили диво, летимо додому,
мій капітане
бо нам ще небу штопати рани

(повт. початок)



Назва: Ліси безмежні
Автор:  svebara_zelena, моя муз.група Alnair
Всесвіт: Star Trek Diskavery
Рейтинг: G
Персонажі:Пол Стамец/Хью Калбер
Форма: пісня (запис виступу наживо), текст пісні
Відмова від прав: права на всесвіт у Родденбері та команди ДСК, але пісня цілком і повністю моя.
Попередження: дуже боляче.
Примітка: я залюбки поділюсь записом кращої якості, коли він буде. Поки маємо те що маємо. Написано після перегляду 10-11 серій у спробах припинити ревіти хоч на 5 секунд. (UPD: спосіб був обраний так собі скажу я вам).

Текст:

читати

Ліси безмежні

Ліси безмежні
сяючі хащі
Ліси шепочуть
вертатись нащо

Ліси проростають
В мої судини
Ліси мене кличуть
до себе невпинно

я колись тобі обіцяла
не ходити туди далеко
не лишати тебе надовго
вертатись додому

може зараз у лісах
є і мій до тебе шлях
я вже ходила зовні скрізь
нічого не знайшла

фантомним теплом
в руці твоя рука
я тепер навічно хочу
тут заблукать

вузькою стежкою піду
у сяяння бійми
якщо будуть на твої схожі
вже не дарма
то вже не дарма

****
Ліси безмежні
сяючі хащі
Ліси шепочуть
вертатись нащо

@темы: Клип, Чумацький шлях 2018, Музыка, Стихи, G

---

Бонус. Травнева ніч

[Рия Ареи]

Назва: Травнева ніч
Автор:  Рия Ареи
Всесвіт: TOS
Рейтинг: PG-13
Форма: арт
Жанр: AU
Персонажі: Ухура
Відмова від прав: все не моє, частково Гоголя, частково Роденбері
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”

@темы: Бонус, Чумацький шлях 2018, Рисунок, PG-13

---

Чумацький Шлях 2018

[ukrtrek]

Йу-ху! Дякуємо всім нашим учасникам - офіційну частину ЧШ-2018 завершено!

Проте! Це ще не кінець. У нас було декілька бажаючих донести роботи після, тож:
29 ЧЕРВНЯ оголошено ДНЕМ БОНУСУ!

Усі бажаючі, починаючи із 29 червня, можуть приносити бонусні роботи у спільноту Чумацького Шляху. Не забуваємо ставити теги, оформлювати шапки та вішати заглушки)))

Для читачів же в нас є збірна таблиця викладок, де ви можете знайти посилання на усі роботи Чумацького Шляху 2018. Коментування робіт та віртуальні смаколики авторам заохочуються

Усім миру, добра, любові та грибів!

А всіх українських треккерів ще й із Днем Конституції! Слава Україні!

@темы: Организационное, Чумацький шлях 2018

---

Таблиця викладок

[ukrtrek]

Фінальна таблиця викладок! Дякуємо усім!

День викладки	Автор	Вид роботи	Посилання на викладену роботу
20 червня	gavrusssha	Авторська оповідка	Через терни (у дупу) до зірок
21 червня	troyachka	Переклад	Раз, двічі, нарешті
22 червня	mila007	Авторська оповідка	Дотягнутись до зірок
23 червня	Die Glocke	Авторська оповідка	Pasha!!! On Ice
24 червня	Юрия	Арт	Небезпека близько
25 червня	Мирцам	Арт	Тріумвірат
26 червня	svebara_zelena	Арт	КиївПрайд 2258
27 червня	ЧайнаяЧашка	Коуб	Люблю Гриця
28 червня	netttle	Переклад	Поезія, мова, думка

запись создана: 02.05.2018 в 10:12

@темы: Организационное, Чумацький шлях 2018

---

Поезія, мова, думка

[netttle]

Вітаю! Вибачте, викладаю переклад в процесі, бо реал був жорсткий і з'їв геть весь мій час... Форматування жахливе, я знаю.

Назва: Поезія, мова, думка
Автор: centrifuge
Перекладач:  netttle
Бета:  gavrusssha
Посилання на оригінал: archiveofourown.org/works/158838
Дозвіл на переклад: запит надісланий
Всесвіт: ST2009
Рейтинг: PG
Жанр: романтична комедія
Пари: Кірк/Спок
Розмір: 7235 слова в оригіналі
Відмова від прав: жодних прав, лише обов'язки
Стислий зміст: Спок навчається, Кірк став справжнісіньким ченцем, Сулу порушує субординацію, Чехов поводиться геть недоречно, Боунз є єдиною людиною хоча б з унцією здорового глузду, і це унція бурбону.
Примітка: переклад зроблено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018"

Справи йшли як завжди на борту Ентерпрайзу, з огляду на вільне визначення цього слова.

***

- Ти знову робиш дурниці, - обвинувачував Маккой, поки Спок тягнув Кірка з транспортного пада.



- У лікаря дар до применшення, - сказав Спок.


Одночасно Кірк додав:


- Ну, якщо дурницями ти називаєш дивовижні речі, - Спок подивився на нього з м'якою турботою, а закривавлений Кірк захихотів і відкинув голову назад, щоб переможно посміхнутися Боунзу.



- Ну годі. Я захоплюю корабель. Тобі, - він тицьнув пальцем у бік Спока, - тобі не можна його довірити, бо він у ту ж мить стрибає у транспортний пад. Тобі взагалі не можна довіряти, і крапка.



- Заколот! - вичавив Кірк, а потім зойкнув і впав на біоліжко. Маккой був по лікті в червоному, а Спок геть виснажений. Він примостив кінцівки капітана таким чином, щоб вони лежали під природним кутом, а потім відвернувся, щоб повернутися на місце. Завагався біля дверей.



- Я припускаю, що у вас не буде труднощів з цією травмою, лікарю?



- Кілька переливань... Кровотеча зупинена, тепер рана просто має загоюватися. Він знову буде танцювати під твою дудку в найкоротший термін.



- Він не.., - він проковтнув заперечення, помітивши, що, незважаючи на його впевненість, Маккой був похмурим і зосередженим, і насправді не звертав на нього уваги. Спок пішов.




***




- Папір - це рідкісна штука у космосі. Чому ви пишете одне і те саме речення знову і знову? Це витрати ресурсів.


Маленький Спок у голові Кірка, який перекладав промову Спока на емоційну мову, збуджено вимахував руками. Кірк посміхнувся, і подив на обличчі справжнього Спока поглибився.


- Це серйозне питання.



- Це питання до Боунза. Здається, що він у нас із олдскульних педантів.



Спок трохи нахилився, зазирнув через плече капітана, щоб побачити, що він пише, і здійняв брову.


- "Навіть якщо я харизматичний жеребець, це ще не робить мене куленепробивним?"



- Хіба ж це не мило? Боунз думає, що я харизматичний і мужній дикий звір. От якби хтось мене приборкав!



- Навіщо червона ручка?



- Ммм, можливо, це символізм?



- Я помітив, що люди покладаються на символізм, щоб неявно передати значення.



- А вулканці ні?



- Вулканці вважають використання символізму, метафор, порівнянь та синекдох, зокрема, незбагненним. Вони не є засобом прямої мови і порушують зв'язок між позначенням і ознакою.



- Отже, вулканці не пишуть віршів?



- Оскільки поезія найчастіше використовується для вираження сильних емоцій, то ні. Вона вважається занадто нецивілізованою формою художнього вираження.



- Але що ти думаєш з цього приводу? Просто тому, що щось не вважають цивілізованим, це не означає, що воно не кльове.


Рот Кірка вигнувся, він закінчив п'ятдесятий рядок розчерком і намалював велике серце біля нього. Спок подумав про свій примірник Елізабет Бішоп, схований за трактатом з теорії поля на його книжковій полиці і нічого не сказав. Кірк, закінчивши своє покарання і лікування, призначені лікарем, зістрибнув з біоліжка.



- Через усю цю крововтрату чоловік відчуває справжній голод. Хочеш перехопити щось зі мною?


- Як забажаєте, капітане.


Спок нахилив голову, а Кірк пішов уперед.



***



- Капітане, я звертаюся по вашу допомогу, бо хочу краще зрозуміти поведінку людей, - сказав Спок, коли вони сіли з підносами за стіл.



- Зроблю усе, що допоможе покращити наші відносини, - сказав Кірк, прожовуючи котлету з нуту. -От бачиш? Вегетаріанство не вбиває мене, і ми вже майже порозумілися. Він проковтнув. -Смачно і з перчиком, і ніхто не повинен вмирати!



- Це також покращило мої відносини з доктором Маккоєм, який вважає, що я мав певний вплив на ваше рішення. - Спок підвів очі, коли той самий лікар поглянув на нього і підняв великий палець догори. Спок ледь кивнув у його напрямку. - Він і зараз так вважає.



- Думаю, мені доведеться знайти інші способи, щоб переконати Боунза, що я здатний розумно поводитися без твого деспотичного, але корисного режиму.



- Ця гіпербола служить прекрасним переходом до моєї улюбленої теми розмови. Капітане...



- Джим - коли ми не на службі, заради Сурака!


- Мені здається, що несправедливо приплітати героя мого народу до ваших погроз, але гаразд. Джим, з моїх спостережень за вашим видом мені здається, що сильні емоції - це характерна риса, високо цінована у більшості ваших основних культур як особлива, яка вирізняє людей серед інших і піднімає на вищий щабель. Насправді, я можу навести список культурних діячів, лідерів революцій, відомих поетів, музикантів, державників та воєначальників, які визначили та сформували людську історію, дотримуючись цих форм поведінки. - Він зупинився.



- Не думаю, що я можу щось заперечити, Спок. Але здається, що це ще не все.



- Правильно. Крім того, практично у всіх цих випадках така поведінка спостерігається як для підбурювання насильства до інших людей, так і для пригноблювання їх, або у відповідь на насильство або пригнічення, або у випадках глибоких розладів.



- Якось так. Прикро, але історія Землі має один суттєвий елемент - плинності часу, а плинність часу для людей означає смерть. Чим більше смертей, які трапляються підчас однієї події, тим більш значущою є ця подія в історії людства.


Після цих слів Кірк здригнувся, і Спок поклав руку на стіл поруч з Кірковою долонею. Джим це помітив. Але Спок мовчав, і він наважився поглянути на нього. Вулканець уважно дивився на нього, без будь-якої тіні іритації.



- Я знаю, про що ви думаєте, Джим, і я запевняю вас, що я усвідомлюю, що образити мене або завдати шкоди не було вашими намірами. Справді, жодних образ.


Кірк подивися на нього з полегшенням, кивнув вдячно і продовжив.



- Хоча війни королівств і країн відбуваються, а ті, хто знаходиться при владі, використовують насильство та деспотію, щоб придушити будь-який спротив, у людей завжди є ця свобода: свобода почуттів. Ти знаєш древній міф про Сізіфа?



- Боюся, що ні.



- Був такий собі парубок, котрий був приречений богами штовхати величезну каменюку на величезний пагорб, тільки для того, щоб вона знову скотилася на самісіньке дно, і тоді він був змушений повторити весь процес, і так до нескінченності. Він не міг зупинитися, якби захотів. Він навіть не міг померти.



- Приречений на вічність марних зусиль.



- Так, саме так. Але один філософ через сотні років сказав: "Так, він не може нічого з цим вдіяти, але він все ще може любити чи ненавидіти". Свобода почуттів є останньою свободою людства, яка залишається, коли все інше відібране, і як таку ми її цінуємо. Але це не єдина причина.



- Зрозуміло. - Спок підвівся. - Дякую, Джим. Ви надали мені багато нової інформації для роздумів. Я маю влаштувати медитацію з цього приводу. Чи зможемо ми знову поговорити на цю тему пізніше?



-У будь-який час.




***


Наступного ранку Спок знайшов тонкий том - справжню книгу - він лежав на підлозі прямо біля його каюти. Це була збірка віршів. Спок читав підчас чаювання і з'ясував, що ці вірші, хоч і сухі, у порівнянні з іншими поезіями, з якими він познайомився раніше - Неруда, Бодлер, Рільке - ці вірші, здається, насправді були йому до вподоби. Він виявив, що насолоджується дешифруванням образів і перетворенням їх на концепції; вони часто мали такі неоднозначні ознаки, що розблоковувати їхні значення було все одно що вирішувати ребуси. Він застосував до них свою логіку і опинився з порожніми руками, і раптом йому на очі потрапили рядки:





Чи смію

Бентежити Всесвіт?



- Ми робимо це кожен день, - спочатку сказав він собі. Але тоді подумав: "Чи повинні ми? Ми досить впевнено можемо розраховувати на те, що ми робимо правильні речі, але це не враховує кількість здійснюваних місій, що закінчуються невдало, незважаючи на всі наші міркування. Існує безліч факторів, яких ми не маємо для наших розрахунків, і є чинники, про які ми нічого не знаємо. Також, не можливо не бентежити Всесвіт, тому що ми змінюємо речі просто своїм існуванням".



- Це, - сказав він Кірку після їхнього ранкового брифінгу, повертаючи книгу йому в руки, - це дуже влучне запитання. Дякую, що позичили мені книгу.



Сліпуча посмішка, яку він отримав, була ще одним непередбачуваним чинником, і Спок виявив, що коригує своє сприйняття свого командира. Дещицю.


***


- Спок! Спок! - Кірк увірвався в його каюту, вимахуючи своїм паддом, перш ніж слово "Увійдіть" зірвалося з губ Спока. - Якщо ти cкажеш, що це не ти, я і на секунду тобі не буду вірити, мені все одно, що вулканці нібито не брешуть.



Спок не став протестувати. "Я вважаю, що ви побачили доповідь, яку я написав і подав до Центрального командування Зоряного флоту щодо девізу нашої організації?



- Хіба! - Кірк засміявся. - Ніхто не вірить, що це ти написав, тому що хіба вулканець може припускати, що поет Землі буде цитуватися новими расами в кожному реліктовому рукаві галактики? Ніколи за мільйон років!



- У мене були абсолютно логічні причини, які я описав у доповіді. Я вважаю, що я це зробив дуже переконливо.



- Більш ніж переконливо, Спок. Це було пристрасно. Ти був пристрасним. Я збудився, просто читаючи її. Я знав, що у тебе є сильні емоції з причин, які ми більше не обговорюємо, тому що придушення силою сітхів більше не є обов'язковою вправою для зближення між офіцерами, але я не знав, що ти... ну... - Запанувала тривала тиша, коли Кірк перервав свій грандіозний жест.



- Капітане, боюся, що не можу зрозуміти напрямок цієї думки.



- Я вже також не можу, - здавалося, що Кірку забракло слів, але це враження виявилося швидкоплинним і, як зазвичай, остаточно ввело в оману. - Скажімо, що ти став найгарячішою темою для обговорення серед молодих жінок з екіпажу. Спок підняв брову.



- Ця інформація не має значення.



- Молоді самиці завжди мають значення! Я буду твоїм посіпакою. Ми маємо важливу місію. Ти, озброєний почуттями, i я - з почуттями!


На жаль, потім було ще більше грандіозних жестів, кожен ще конкретніший, ніж попередні.



- Капітане, змушений визнати, що я вважаю вашу оцінку ситуації неприйнятною та небажаною.


Спок встав і зробив жест, який мав виставити Кірка геть. Кірк підняв руки.



- Жартую, розслабся. І крім того, у мене є цікавіші справи.



- Капітане, я шокований.



- Це підступний удар. Я збирався сказати, що "цікавіше вештатися з тобою", але ти зруйнував свої шанси. - Кірк почав повільно рухатися до дверей, Спок знав, що це блеф, але все ж таки...



- Капітане, ви знайомі з поезією людини на ім'я Мандельштам?



Він обернувся.


- Так. Чому питаєш?



- Я отримав якісний переклад англійською мовою, хоча є в доступі і російськомовні примірники, але вони дещо химерні. Одна фраза вразила мене подібно до віршів Еліота. Якщо ви хочете обговорити це в дверях...

Кірк повернувся в каюту, і двері зачинилися за ним. Він сів на один з двох стільців поруч зі столом Спока, а Спок сів на другий, поклав падд на стіл між ними і активував відповідний вірш.



- Думаю, що знайшов уривок, який красномовно підсумовує всі аргументи щодо визначення віршів як цінної форми мистецтва.



- Голосні слова. А підкріпити слово справою?



Спок декламував вірш рівним, модульованим тоном, але виявилося, що сам ледь стримує контроль. Він подивився на Кірка і помітив, що очі капітана закрилися, і Спок здивовано спостерігав за ним досить довго (бо це він з ним зробив!), і він навіть затнувся. - "У поезії є сила приборкувати бурі", про ці слова я згадував раніше, - сказав він після того, як закінчив.


Кірк мовчав, а потім відкрив очі.


- Це, звичайно, прекрасно. Але з точки зору вулканців, насамперед, проблема в бурях, чи не так?


- На.., - Спок призупинився і не знав, чому він призупинився. Він прочистив горло. - На Вулкані досить часто вирували електричні шторми. Вони були небезпечними, якщо хтось потрапляв у зону штормів незахищеним, але наші громади розробили способи захоплення та використання енергії блискавки. Так на Землі використовують силу вітру або припливу.


Кірк кивнув.


- Я розумію. Якщо бурі вирують, краще їх приборкати і використовувати.


- Так. Вулканці прагнуть оволодіти своїми емоціями за допомогою надмірного психічного та фізичного контролю, але бувають випадки, коли цих методів недостатньо.


Знищення рідного світу Спока стояло між ними, невимовне.



Кірк знову мовчки кивнув.


- Єдиний логічний висновок, який я можу зробити з цього дискурсу, полягає в тому, що поезія могла б принести користь тим представникам мого виду, хто вижив, в якості механізму подолання, в письмовій формі, та як спосіб ділитися досвідом з іншими видами та емоційною мудрістю з майбутніми поколіннями. - Спок відхилився в кріслі, склав руки на колінах і подивився на них. - Дуже шкода, що я єдиний, хто це побачить.


Кірк зтиснув плече Спока, і ніхто з них не ворушився довгу хвилину, їм було комфортно мовчати разом. Спок усвідомлював, що великий палець Кірка м'яко погладжував його плече крізь тканину уніформи. Врешті-решт, Кірк вдихнув, прибрав руку і підвівся.


- У мене о десятій бета-зміна, я повинен йти.


- Зрозумів. Дякую за ваш час.


- Весь мій час до твоїх послуг. Чуєш, Спок?


- Так, капітане?


Кірк стояв, спираючись спиною на двері, та свердлив його поглядом.


- Можливо, вони не бачать зараз усе так, як ти, але вони ніколи і не зможуть побачити, якщо ніхто їм не покаже. А ще ти сказав "емоційна мудрість", і я ніколи не дозволю тобі забути про це, тепер "емоційна мудрість" буде поруч із "сексуальним зціленням" в Енциклопедії Джеймса Тіберія Кірка. Потім промайнула сліпуча посмішка, спалахнули сині очі, клацнули двері, все це закарбувалося в сенсорній пам'яті Спока - і він відчув тепло.


***


- Лікарю.


- Спок. Спок, знайомся, це Бурбон, якого ти так грубо перервав. Тепер ми всі знайомі.


Маккой зробив ще один ковток зі своєї склянки, зітхнув і відкинувся назад, обіймаючи руками голову.


- Що я можу зробити для вас?



- Я хочу обговорити з вами деякі вражаючі зміни, які я помітив у капітані. Ви його найближчий друг, і я сподівався, що ви, мабуть, матимете певне уявлення про це.



- Не кажіть, що він робить дурниці, бо він так поводиться з нашої першої зустрічі.



- Навпаки, лікарю. Це скоріше аномалія... похмурість у його поведінці, яку я вважаю дуже тривожною. Нещодавно я звернувся до капітана з серйозними питаннями про людську природу. На мій подив, я отримав серйозну і захоплюючу відповідь, в якій була інтелектуальна глибина. Я не просто маю на увазі його численні наукові та математичні досягнення; вони добре відомі. Глибина, про яку я кажу, - це розуміння природи людства, яке стосується і інших розумних істот, у якому обсязі, не знаю, але, здається, у дуже великому.



- Та що ви кажете, - сказав Маккой, зробивши великий ковток і посміхаючись таким чином, наче він знає щось, що Споку невідомо.



- Кажу вам, лікарю. І що мене турбує, якщо він має ці знання, чому він не використовує їх? Чому клеїть дурня? Це стратегія? Чи потрібно це йому для того, щоб тримати інших на відстані? Щоб його постійно недооцінювали? Якщо він дуже любить поезію та глибокі емоції, чому він, здається, уникає взаємодії з іншими, в яких він може задовольнити ці інтереси?



- Чому ви знову задаєте мені ці запитання? - Він підсунув склянку до Спока, який зробив ковток із ввічливості перед тим, як повернути його назад. Маккой схвально кивнув, все ще усміхнений. - Тому що здається, що у вас більше відповідей, ніж у мене.



- Але ви знаєте щось, чого я не знаю.



- Я знаю багато чого, чого ви не знаєте, і в основному це речі, які не обговорюють за склянкою прекрасного віскі, якщо ви приймете моє професійне слово.



Спок нахилився вперед.


- Я повинен знати...



-Якщо ви повинні знати, то чому б не спросити про це його?



Спок випрямився і підвівся.


- Дякую, лікарю. Я більше не витрачатиму ваш час.



- Спок. - Усмішка лікаря згасла, і він важко зітхнув. - Я знаю, що вам подобається розбирати речі на запчастини, щоб дізнатись, як вони працюють. Не розбирайте Джима на запчастини з простої цікавості. Він не експеримент у вашій лабораторії, який дозволяє налаштувати змінні та елементи керування, доки ви не зведете його до акуратного рівняння.



- Капітан - мій друг. Я не зашкоджу йому.



- Розпитуєте за його спиною, щоб дізнатися його секрети, і кажете, що не зашкодите йому? Повторіть це у вашій голові кілька разів, поки не зрозумієте, або поки якась судина у вас не лусне, та йдіть під три чорти, якщо ви думаєте, що це і є дружба.



- Умови відносин між мною та капітаном не підпадають під ваші особисті стандарти.



- Не верзіть дурниць, Спок, я теж дружу з ним, а дружба з Джимом дуже схожа на побачення, тільки без баз. Він вимагає вашого часу, вашої уваги, вашого розуму та вашого духу, сліпить вас посмішками, обіймає, і ви повертаєтеся знову і знову, бо вам усе мало.



Спок подумав, що Кірк не висуває жодних таких вимог до нього.



А ще він подумав: а це справді так?



Він сказав:


- Я прийшов не сперечатися з вами.



- Ну, все одно вийшла суперечка.


Вони витягнули шиї у напрямку лікарні, почувши крик. Через хвилину у дверях з'явився Кірк, він розчервонівся, наче весь час біг.


- Спок! Я тебе скрізь шукав, і от я... Ви, хлопці, знову сваритеся? - Кірк подивився на них з розчаруванням. - І так скоро після фестивалю єдності Аксолотла. Чи ми нічого не навчилися від земноводних?


Маккой нахилив склянку вбік Спока і змірив його поглядом, який наче промовляв: «От бачиш?»



- Лікар і я обговорювали переваги наукових експериментів щодо соціальних форм вираження.


Що було не цілком неправдою.



- О-кей... Це трохи дивно. Ну гаразд. Просто не сваріться. Це змушує Чехова плакати.


Коли ситуація вирішилася до його задоволення, Кірк звернув увагу виключно на Спока, який відразу відчув величезну інтенсивність цієї уваги, яку він раніше не помічав.



Ні, він це помічав і раніше, але по-іншому: він відчував тепло. Він і зараз відчував тепло і виявив, що Кірк, схвильований та збуджений, який очікував на відповідь Спока, що це тепло було повністю пов'язано з цією конкретною ситуацією.



- Капітане, навіщо ви шукали мене?



- Я... Нема часу пояснювати. Ходімо, я покажу.



За межами лікарняного відсіку Кірк уповільнив ходу. - Я збрехав. Я просто не хотів говорити при Боунзі, тому що він мені це довіку згадуватиме. Так що... Я випадково зламав книжковий репозиторій гогельянців...



- Зламав? Випадково?



- Ну, гаразд! Я навмисне вдерся в репозиторій гогельянців, у якому є всі книги, і все це, щоб зробити для тебе плейлист.



- Список для читання?



- Називай, як хочеш. То тобі він потрібен чи ні?



- Я не хочу, щоб ви чинили незаконні дії через мене.



- Я просто пожартував.



- Тоді... Я не заперечую.



З переможною посмішкою Кірк передав падд, потім нахилився ближче.


- Книжки відрізняються за типами, але вони всі пов'язані.



- Дуже захоплююче, - сказав Спок, який вже занурився у книжку "Поезія, мова, думка".


Кірк засміявся.



- Ти вже захопився, мої вітання, - сказав він і знову засміявся, перед тим як помахати рукою та піти геть. Маккой раптом з'явився позаду Спока і здавався задоволеним, що захопив його зненацька.



- Я чув кожне слово. Вітаю! Ви зустрічаєтесь і у вас побачення. Але не скривдь його, або я буду змушений зробити все необхідне і це виглядатиме як природна смерть.



Залишок вечора Спок провів у роздумах на теми "істина по суті поетична річ" і "що відбувається?"



TO BE CONTINUED

@темы: Перевод, Чумацький шлях 2018, G

---

Люблю Гриця (коуб)

[ЧайнаяЧашка]

Назва: Люблю Гриця
Автор:  ЧайнаяЧашка
Всесвіт: TOS
Рейтинг: G
Форма: коуб
Жанр: побутова сценка
Персонажі: Втомлений, як пес, лікар Зоряного флоту і якісь підозрілі особистості
Відмова від прав: пограюся та віддам
Попередження: споунс, нічого нового, олдскул стукає в моє серце
Опис: TOS, українська народна пісня, м/ф «Жив-був пес»
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”

@темы: Коуб, Чумацький шлях 2018, G

---

КиївПрайд 2258

[svebara_zelena]

Назва: КиївПрайд 2258
Авторка:  svebara_zelena
Всесвіт: Star Trek Discovery
Рейтинг: PG-13
Форма: арт
Жанр: портрет;побутова сценка
Персонажі: Пол Стамец/Хью Калбер
Відмова від прав: усе не моє, мої лише мрії, і ті, я сподіваюсь, я поділяю з багатьма.
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”.
З одного боку я просто хотіла за будь яких умов намалювати калмец, але якось припхати це до теми... з іншої - арт трохи политий сльозами стосовно мрії про те, що колись (я сподіваюсь раніше ніж за 240 років) КиївПрайд стане не подією у боротьбі за свої права, а просто пам'ятним святом, а усі ці права будуть належати людям і виконуватись на державному рівні.
А ще планувалось щось більш многофігурне і детальне, але нісудьба.
Happy Pride Month!

@темы: Чумацький шлях 2018, Рисунок, PG-13

---

Тріумвірат

[Мирцам]

Назва: Тріумвірат
Автор:  Мирцам
Всесвіт: Star Trek Reboot
Рейтинг: G
Форма: арт
Жанр: джен, портрет, кросовер із коміксом "ВОЛЯ: The WILL"
Персонажі: Джим Кірк - Павло Скоропадський, Леонард "Боунс" Маккой - Максим Кривоніс, fem!Спок - Агнєшка
Відмова від прав: нічим не володію, тільки схрещую
Попередження: авторське свавілля, ООС усього живого й неживого, механічна рука
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості "Чумацький Шлях – 2018"

@темы: Чумацький шлях 2018, Рисунок, G

---

Небезпека близько

[Юрия]

Назва: Небезпека близько
Автор:  Юрия
Всесвіт: Star Trek: Discovery
Рейтинг: G
Форма: арт
Жанр: жахи, майже)
Персонажі: коммандер Сару
Відмова від прав: не мої, а жаль)
Опис: Сару, який чомусь опинився не в тому місці... можливо навіть на планеті клінгонів)

доповнення

Варіація картини Мунка "Крик"
Примітка: створено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”

@темы: Чумацький шлях 2018, Рисунок, G

---

Pasha!!! On Ice

[Die Glocke]

Назва: Pasha!!! On Ice
Автор:  Die Glocke
Бета: Online Corrector
Всесвіт: Star Trek Reboot
Рейтинг: PG-13
Жанр: спортивне АУ, романс
Персонажі: Леонард Маккой/Павло Чехов, Джим Кірк, згадується Кірк/Спок
Розмір: десь 1800 слів
Відмова від прав: та нащо вони мені треба
Стислий зміст: як надія російської збірної з фігурного катання Павло Чехов приїхав тренуватися до Лейк-Плесіду і що з цього вийшло.
Попередження: події відбуваються в магічному паралельному всесвіті, де немає гомофобії (everyone is bi and all that jazz), а всі змагання судять чесно. Всі персонажі вигадані, всі збіги випадкові.
Примітка: написано на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2018”. Присвячується  mila007, моїй partner in crime Цей текст — свого роду продовження її вчорашнього тексту “Дотягнутись до зірок”, але його можна читати й окремо.

— Паша, ти там добре їси? — суворо запитала з екрану ноутбука Тетяна Георгіївна Чехова. Паша насилу втримався від того, щоби зітхнути з виглядом мученика, і просто кивнув, бо наступна репліка Тетяни Георгіївни завжди була незмінною незалежно від його відповіді:

— Дивися там, не переїдай, а то четверні перестанеш приземлювати!

Ось так завжди, похмуро подумав Паша. Усі нормальні бабусі хвилюються, що їхні онуки їдять замало, а заслужений тренер із фігурного катання Тетяна Георгіївна Чехова — що забагато.

— Я їх і так приземлюю через три рази на четвертий, — буркнув Паша в нападі самоприниження (насправді, з четверними в нього було не настільки плачевно, хоча флутц* і був Пашиною персональною ганьбою). Звісно, з власною бабусею — а тим паче, з власним тренером — так не розмовляють, але, незважаючи на сонячний характер, Чехов зрання був не надто доброзичливим, як і будь-яка сова. А тут ще й зміна часових поясів — халепа, одним словом.

Тетяна ж Георгіївна на екрані виглядала свіжою й бадьорою, хоча в Санкт-Петербурзі зараз була чи то пізня ніч, чи то ранній ранок — Паша все ще плутався в різниці в часі між Санкт-Петербургом і Лейк-Плесідом.

— У нього повноцінний і збалансований раціон, — запевнив Тетяну Георгіївну Джим Кірк, заглянувши до кімнати на звук Павлового голосу. — А до автоматів зі снеками я його не підпускаю.

— Ну, тоді я можу бути спокійною, — відповіла Тетяна Георгіївна, з легкістю переходячи на англійську. — Ви вже збираєтеся на тренування? Тоді не буду вас затримувати.

— Ти що, знаєш російську мову? — з підозрою запитав Паша, беручи простягнуту Джимом філіжанку кави. У голові моментально промайнули всі барвисті вирази, які Паша на ковзанці не так уже й тихо бурмотів собі під ніс рідною мовою, коли Джим під час тренувань особливо лютував.

— Ні, я просто добре знаю Тетяну, — підморгнув Джим. — Давай, допивай каву і збирайся. Десятихвилинна готовність.

Цього разу Паша на втримався і таки зітхнув з виглядом мученика, але Джим цей виступ не оцінив, бо вже вийшов з кімнати. Жити з тренером було, звісно, дуже здорово з погляду економії й можливості проконсультуватися в будь-який час дня й ночі (ну, майже), зате й жодної можливості побити байдики не було. До речі, на переселенні Чехова з гостьової сім’ї наполіг саме Джим — мовляв, щоби більше часу й уваги приділяти своєму першому учневі.

Усі навколо — включно з Пашею — кивали у відповідь, вдаючи, ніби вірять, але прекрасно розуміли, що Джим просто боїться робити наступний крок у стосунках і з’їжджатися зі Споком (і нишком за їхньою спиною робили ставки на те, коли саме Спок не витримає).

— П’ять хвилин! — пролунав голос Джима з вітальні.

Паша кліпнув очима, виринаючи із роздумів про особисте життя Джима Кірка (і прикру відсутність власного) і поліз до шафи за тренувальними штаньми.

* * *
На ковзанці в таку ранню годину було практично безлюдно, тільки Ніота Ухура, гордість і надія Південної Африки, нарізала тренувальні кола під пильним поглядом тренера Крістофера Пайка й розсіяним — фізіотерапевта доктора Маккоя.

Крістофер Пайк Чехова захоплював і жахав одночасно, від чого Паша періодично заклякав у якомусь ступорі. Саме тому Чехов був неймовірно радий, що тренується не в нього. Точніше, формально-то він приїхав до тренувального табору Пайка, але його тут же передали з рук на руки Джимові Кірку, що якраз закінчив змагальну кар’єру і вирішив спробувати свої сили в ролі тренера під крилом колишнього наставника. Джим Пашу захоплював не менш, аніж Пайк, але заклякнути у ступорі не змушував, так що вони моментально спрацювалися, і ситуація, що склалася, Чехова цілком задовольняла.

Фізіотерапевт доктор Маккой Пашу інтригував. Коли Джим виграв два свої олімпійські золота, командне й особисте, ім’я Леонарда Маккоя в пресі можна було зустріти мало не так само часто, як імена самого Джима і його тренера, адже саме Маккой допоміг Кіркові видужати від стресового перелому, що він заробив буквально за пару місяців до Олімпіади. Не дивно, що Маккой був невід’ємною частиною команди Пайка, але з якою метою він щодня тинявся ковзанкою, Паша однаково не розумів.

— А нормальна робота в нього є? — запитав Паша Джима, привітавшись із Пайком і отримавши вказівки працювати над ковзанням і думати про коротку програму.

— У нього є клініка, на фасаді якої великими літерами написане його прізвище, а всередині купа маленьких маккойчиків заробляє для нього гроші, — посміхнувся Джим. — А на ковзанці він стирчить виключно заради любові до мистецтва фігурного катання.

— На ковзанці я стирчу, бо пишу дисертацію про те, як запобігти стресовим переломам у таких ось малолітніх бовдурів, як твій Павло, — вклинився Маккой і єхидно поцікавився: — До речі, як там твоя нога, Джиме? На погоду не ниє?

Чим у написанні дисертації може допомогти спостереження за спортсменами, що повторюють ази фігурного катання, Паша не розумів, але з почуття самозбереження вирішив не цікавитися, відштовхнувся від бортика й поковзав назустріч Ніоті, залишивши Джима з Леонардом сперечатися, ніби літнє подружжя.

Не будь Паша в курсі стосунків Джима зі Споком (хоча не знати про них було неможливо в принципі, тому що після минулого чемпіонату світу в Мілані обізнані були навіть ті, хто не цікавився фігурним катанням), він би подумав, що Кірк із Маккоєм — пара. Але вже буквально за пару днів після приїзду до Лейк-Плесіду він переконався, що вся хімія між Джимом і Леонардом — броманс чистої води, і почав дозволяти Маккоєві потягнути себе то до озера, то до музею зимової Олімпіади, щоби дати Джимові зі Споком можливість побути наодинці.

Іноді Паша ловив себе на думці, що був би не проти, якби їхні прогулянки до озера виявилися побаченнями, але раціоналізм підказував, що Леонард просто добровільно звалив на себе обов’язки няньки.

* * *
Думати про коротку програму Пашу в результаті вигнали до хореографічної зали, тому що на льоду в нього з поставленим Тетяною Георгіївною вальсом категорично не ладилося. Не було «єдності з музикою», за висловом Джима, що б він під цим не мав на увазі.

Змінивши ковзани на балетки й заткнувши вуха навушниками, Паша вальсував залою з уявної партнеркою під музику Свиридова і власне зосереджене бурмотіння: «Раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три… Ой!». Щоправда, останнє «ой» він озвучив на всю залу, бо раптово наштовхнувся на Маккоя.

— Тренуєшся? — співчутливо запитав Леонард. Паша повільно витягнув навушники з вух і не поспішав відповідати, чекаючи якої-небудь шпильки на тему фігуристів і координації, але, мабуть, сьогодні Маккой вирішив не марнувати сарказм. Ну, або навпаки, уже змарнував його весь на Джима.

— Щось на зразок того, — зітхнув Паша. — Не знаю, чим я думав, коли погодився на цю музику. «Зроби бабусі приємне, Павлику. Це був улюблений вальс твого дідуся, Павлику. Тобі личитиме естетика тієї епохи, Павлику».

— «Маскарад» Хачатуряна, чи що?

— «Заметіль» Свиридова, — розсіяно відповів Чехов і тут же схаменувся: — Стривай, ти знаєш Хачатуряна?

— Я вже понад десять років маю справу з фігуристами, — незворушно відповів Леонард. — Я знаю все п’ятнадцять треків, які вони використовують для програм!

Паша пирснув.

— Ось це зараз був удар по хворому місцю, — змушений був визнати Чехов. — Один із наших коментаторів любить про це говорити: «Дали на всіх одну касету». Але Свиридов останнім часом не дуже в моді, та й бабуся вже давно пустила слух, що я під нього катаюся, а їй мало хто хоче переходити дорогу. Принаймні, у межах російської збірної.

— І який ви придумали образ для програми? — поцікавився Леонард з інтересом (ніби як цілком щирим). — Кадет?

— Поручик, — поправив Паша. — Юний і романтичний поручик.

— По-ру-чик? — незнайоме російське слово Маккой перепитав по складах. Очевидно, радянські композитори до сфери його ерудиції ще входили, а ось звання в Російській імператорській армії — уже ні.

— Як би так пояснити… — пробурмотів Паша, намагаючись підібрати аналог в англійській мові. — Напевно, це буде… О! Енсін**. Щось на зразок енсіна.

— А непогано звучить: енсін Чехов, — посміхнувся Маккой. — Дозвольте запросити вас на вальс, енсіне Чехов.

— Не смішно, — заявив Паша.

— А я й не жартую, — відпарирував Леонард. — Джим із Пайком вирішили, що ти забагато думаєш і намагаєшся зосередитися. А найкращий спосіб відчути музику — розслабитися й дозволити себе вести.

— І ти здався їм логічною кандидатурою, бо?.. — з підозрою запитав Чехов.

— Бо хореографи сьогодні на благодійному шоу, а до талантів Джима бальні танці не входять.

Як бальні танці увійшли до талантів Маккоя, Паша вирішив не питати. Натомість він мовчки простягнув Леонардові лівий навушник, вирішивши, що в боротьбі за медалі всі засоби хороші.

* * *
Вальсував Маккой пречудово, та й цілувався теж нічого так. Як вони перейшли від одного до іншого, Паша не зовсім усвідомив, але не можна сказати, щоби його це в дану мить хвилювало. Хвилювали його дещо інші речі, наприклад, як це він раніше не розпізнав інтерес Леонарда, як би не знепритомніти від нестачі кисню й те, що…

— Пайк нас вб’є, — констатували Чехов із Маккоєм хором, вирішивши все-таки зробити паузу.

— А потім мене вб’є ще й бабуся, — додав Паша. Однією рукою він вчепився в плече Леонарда, а другою намагався намацати кнопку вимикання плеєра, щоби заткнути, нарешті, вальс, що доносився з навушників, які бовталися десь унизу. — «Я на два місяці відпустила тебе кудись одного, а ти…»

— Знаєш, — зауважив Маккой, — чомусь у твоїй інтерпретації вона не дуже схожа на ту Тетяну Чехову, яку я знаю. Але, напевно, я просто погано її знаю.

— Ні, це я перебільшую, — зізнався Паша і, чогось раптом засоромившись, уткнувся Маккоєві чолом у плече і пробурмотів: — Це дуже важко, коли твій тренер — одночасно твоя бабуся. І навпаки. Треба весь час відповідати сподіванням.

— Розумію, — відповів Леонард, обіймаючи Пашу. — Мій батько — відомий хірург, то ж він хотів, щоби я пішов по його стопах. А я обрав фізіотерапію, де навіть медичну школу закінчувати не потрібно. Батько трохи розтанув, тільки коли мене після Олімпіади почали у телевізорі показувати.

Від цієї раптової відвертості коліна в Паші мало не підкосилися сильніше, ніж від поцілунків, що їй передували. Не знаючи, що на це відповісти — потрібні слова якось не вдавалося знайти навіть у рідній мові, а не те що в англійській — він просто міцніше обійняв Леонарда. Мить здавалася дуже доречною, щоби від задушевних розмов знову перейти до поцілунків, але, звісно, усе зіпсував Джим, що ввалився до хореографічної зали:

— Як у вас тут спра… ви, — закінчив він слабким голосом, дивлячись на те, як вони тримають один одного в обіймах. — Хай йому грець. Чорт вас забирай. Тепер я розумію, що Пайк мав на увазі, кажучи про тихих, поступливих асексуальних юнаків.

Паша зовсім не поспішав виплутуватися з обіймів Леонарда, а лише глянув на нього запитливо. Маккой у відповідь закотив очі — мовляв, потім поясню.

— Так, — сказав Джим. — Я йду до Пайка і прошу в нього ключ від шафки з екстреним бурбоном, а ти, — він тицьнув пальцем у Пашин бік — через п’ять хвилин виходиш на лід і катаєш коротку. З нормальним вальсом і нормальним лутцем, без отого мені внутрішнього ребра.

— Так, сер! — серйозно відповів Паша, вживаючись в образ поручика, і машинально мало не додав російською «Так точно, ваше благородіє», але в останню мить вирішив не підливати олії у вогонь.

Кірк пішов, на прощання щось пробурмотівши собі під ніс про невдячну молодь.

— А зате ми в чужі вікна не лазимо! — крикнув Маккой йому вслід.

— Ну ось, — засмутився Паша, — тепер він мені точно влаштує комендантську годину.

— Не влаштує, — заспокоїв його Леонард. — А на крайній випадок у нас є важка артилерія у вигляді Спока. Ідіть на лід, енсіне Чехов.

«А потім що?» — мало не запитав Паша, коли виходів із зали. Потім — коли закінчиться тренування. Коли він увечері прийде додому, опиниться віч-на-віч із Джимом і, хочеш не хочеш, доведеться все пояснювати. Коли подзвонить Тетяна Георгіївна і відразу зрозуміє, що в житті онука щось сталося, тому що бабусі — вони такі. Коли доведеться повертатися з Лейк-Плесіда до Санкт-Петербургу.

Але бабуся з малих років вчила Пашу, заходячи на один стрибок, не думати про наступні. Щось та буде.

* флутц — поширена помилка при виконанні лутца, коли фігурист перед стрибком переходить із зовнішнього ребра на внутрішнє і таким чином ненавмисно виконує фліп
** насправді енсін — це прапорщик або мічман, а поручику скоріше відповідає старший лейтенант, але Чехов у цьому не спец

@темы: Фик, Чумацький шлях 2018, PG-13

---

Дотягнутись до зірок

[mila007]

Назва: Дотягнутись до зірок
Автор:  mila007
Консультуюча бета:  Die Glocke
Всесвіт: Star Trek: Reboot, частково потоптані гриби Star Trek: Discovery
Рейтинг: G
Жанр: AU, ER, спорт
Персонажі: Джим Кірк, Спок, Кріс Пайк, в епізодах — Леонард Маккой, Павло Чехов
Розмір: приблизно 2700 слів
Відмова від прав: я пограюся й покладу на місце
Стислий зміст: Джим Кірк — двократний Олімпійський чемпіон із фігурного катання
Попередження: автор уже другий рік поспіль пише ЧШ за результатами проведеної відпустки. Цього року ми відвідали чемпіонат світу з фігурного катання в Мілані. Дивіться, що із того вийшло.
Примітка: написано на фестиваль української фанатської творчості «Чумацький Шлях — 2018»

Двері номеру відчинилися лише після третього стуку. Дуже наполегливого — Джимові було конче потрібно потрапити всередину. На порозі стояв незвично розкудлачений Спок у недбало натягнутому на піжаму халаті.

— Джиме? Що ти тут робиш?

— Впустиш? Допоки ніхто не побачив?

— Так, звісно, проходь!

Спок відступив, пропускаючи Джима всередину. Кімната Спока була невеликою, але охайною й навіть десь затишною. Номери в Holiday Inn, де розташували спортсменів, були не такими зручними й набагато старішими (на жаль, не в антикварному сенсі). Втім, найбільше Джима пригнічувала не потертість ліжок у тимчасовому притулку, а те, що їх із тренерським штабом і представниками федерації розселили по різних готелях. По різних готелях, єдине сполучення між якими — це шатл-баси, що ходять раз на півгодини. Це коли ходять. Організація чемпіонату світу в Мілані була дещо безладною, хоча за стільки років у спорті Джим чого вже тільки не бачив.

— Як ти тут опинився? — Спок увімкнув верхнє світло і пройшов за Джимом до кімнати.

— Приїхав на останньому шатлі.

Спок зітхнув і сів на ліжко, вказуючи Джимові на крісло. Запрошення Джим проігнорував, скинувши на крісло олімпійку, а сам влаштувався на ліжку поряд зі Споком та поклав голову йому на плече. У будь-якій іншій ситуації окремий готель для фігуристів Джим би тільки вітав: гульки за відсутності наглядачів-тренерів — це краще, що може трапитися зі спортсменом до, під час і після (особливо після!) змагань. З іншого боку, нікому його вилаяти за стрибання по чужих балконах у непристойному вигляді. А бувало й таке. Але чого не зробиш заради кохання, особливо коли доступ до нього обмежили суворою тренерською забороною, та ще й наглядачів у коридорі приставили. А золото він однаково тоді виборов.

— Нерви? — запитав Спок, навіть не намагаючись відсунутися.

— Ні. Аж дивно, та аніскілечки.

— Щось трапилося? Потрібна моя допомога?

Джим відчув порух — Спок злегка повернувся і, напевно, зараз дивився на нього. Піднявши голову, Джим зустрівся поглядом з уважними темними очима.

— Я думав, ти мене вилаєш та відішлеш назад. Як минулого разу, коли ти мене на мороз в одній піжамі виштовхав. Троянди забрав і виштовхав.

— Тому що квіти мені було шкода морозити, а тебе — не дуже. Ти до холодів ще на ковзанці звикнути мав. — Привид посмішки промайнув на Споковому обличчі. — Джиме, серйозно, що трапилось?

— Та нічого, кажу ж тобі. Ну, тобто… — Джим відвів погляд. — Просто я зараз сидів у себе в номері й думав — ось, завтра довільна, якщо все вийде — черговий чемпіонський титул, і… усе. Більше не буде ані мандражу напередодні змагань, ані нервів щодо оцінок, ані криків трибун після кожного вдалого стрибка… І мені стало якось так… лячно? Я не впевнений, як назвати це почуття по-іншому. Я ж ніколи не боявся — ні виходити на лід, ні, — він посміхнувся, — стрибати по балконах. А тут… — безпорадно озирнувшись, Джим знову подивився Спокові у вічі. — Як ти з цим впорався? Як ти знайшов у собі мужність піти?

— У мене особливо-то і вибору не було. Спочатку травма, потім спроба повернутися… Ну, ти сам знаєш, що ми з Майкл у парі так і не спрацювалися. Міжсезоння після нашого провалу на чемпіонаті світу було важким. Я не знав, що робити, а тут Кріс зі своєю пропозицією. Так що на лід я після в якості спортсмена просто не повернувся.

Спок замовкнув. Джим обійняв його і притулився, сховавши обличчя на шиї.

— Власне, я не знав, що той чемпіонат був моїм останнім. Напевно, тому піти було дуже легко.

Спок був хорошим фігуристом із відмінною технікою. Але, на жаль, йому абсолютно не давалася артистична складова програм. Після трьох сезонів у юніорах у нього було всього три призові місця — усе тільки завдяки технічній складовій. Переходити з таким багажем у дорослу лігу було б важко.

І тоді його батьки, скандально відомі чемпіони світу в парному фігурному катанні й за сумісництвом — його ж тренери, вирішили, що з такою технікою гріх кидати спорт, та запропонували стати йому в пару з Майкл Бернем — їхньою дуже перспективною вихованкою, що через збіг обставин залишилася без партнера. Ідея була в тому, щоби талант і артистизм Майкл згладжували недоліки Спокового катання. За правильно поставленою хореографії в них усе мало вийти.

Вони відкатали разом два сезони — успішний юніорський, що приніс їм другу сходинку на світовій першості, після якого вони навіть зробили непоганий дебют у дорослій категорії. Але потім, напередодні чемпіонату чотирьох континентів, Спок зламав ногу під час невдалого приземлення. Перелом був не надто складний, але залишок сезону випав. А сезон після його повернення став останнім — нестикування в характерах партнерів, помножені на змагальні нерви, наслідки травми й тиск із боку титулованих батьків, зіграли свою роль.

Споку було всього двадцять років, коли він закінчив кар’єру фігуриста та пішов працювати помічником до тренерської групи Крістофера Пайка. Він і раніше займався в літніх тренувальних таборах Пайка, а тим літом приїхав за старою звичкою — з технікою на рівні парників у нього проблем не виникало, а ставити четвертні не було сенсу. Зате поїхав звідти він із рішенням про завершення кар’єри. Хто знає, як би склалася його доля далі, коли б не своєчасне запрошення до команди Кріса. З того дня проминуло десять років, за які Спок жодного разу не пошкодував про прийняте рішення. Бути тренером і наставником у нього виходило набагато краще, ніж виступати на льоду.

Зрештою, коли б він не працював із групою Крістофера, навряд чи їм із Джимом довелося б настільки близько познайомитися та почати зустрічатися.

— Ти остаточно впевнений, що це твій останній чемпіонат? — Спок обійняв Джима у відповідь.

— Ми вже говорили про це, — невиразно пробурмотів Джим йому в шию. — Мені двадцять шість. У мене три олімпійські медалі і два титули чемпіона світу. Куди вище? Якщо завтра пощастить, то титул чемпіона я підтверджу, а до Пекіну вже навряд чи дотягну, та й… Чесно? Я втомився. Розумієш, я не в рішенні сумніваюся. Я йти зі спорту боюся. Я ж нічого в житті, крім фігурки, не знаю!

— Я думаю, що коли ти впевнений у прийнятому рішенні, то з наслідками ми якось розберемося.

Джим зітхнув.

— Я тобі казав, що я тебе люблю?

Долоня Спока на його плечі здригнулася.

— Джиме…

У цей момент пролунав телефонний дзвінок. Джим вилаявся, а Спок дотягнувся до мобільного, що лежав на тумбочці.

— Це Кріс, — насупившись, сповістив він Джима. Той знову вилаявся. — Алло?

— Цей бовдур у тебе? — Пайк говорив досить голосно, так що Джимові навіть не довелося напружуватися, щоби підслухати розмову.

— Так.

— Даю вам півгодини, — зітхнув Пайк. — Але щоби без сексу! Нашому золотому хлопчику, коли він хоче довести свою непереможність, завтра будуть потрібні всі сили. Через півгодини або ви самі викликаєте таксі, або це зроблю за вас я. Джиме, ти мене чув?

— Так, тренере, — буркнув Джим.

— Не турбуйтеся, я простежу за тим, щоби він повернувся до себе і виспався, — відповів Спок.

— У тобі я не сумніваюся. А ось у розсудливості Джима — ще й як. Кірк, набереш мене, як будеш у готелі.

— Сер, так, сер! — по-військовому відповів Кірк.

— Завше б так. Надобраніч, Спок.

Спок відклав телефона, а Джим із зітханням відкинувся на ліжко.

— Як він дізнався, що я тут?!

— Він тебе з дитинства тренує. Думаєш, ще не вивчив твої звички?

— Пффф. — Джим простягнув руку й потягнув Спока до себе. — Ходи сюди.

— Я пообіцяв Пайку, що сексу не буде.

— Ну, хоч поцілувати можна? Я після цього піду, чесно-чесно, — у хитрющих Джимових очах затанцювали смішинки.

— Підеш, звісно, куди ж ти дінешся, — знову посміхнувся Спок і нахилився до Джима. Зрештою, сьогодні вони ще не цілувалися.



Останній день змагань пройшов спокійно. Десь на периферії свідомості в Джима промайнула думка, що навіть занадто, але чого вже там. Усі нерви залишилися на корейському льоду. У Мілані каталося у своє задоволення. Напевне тому, що він, Джим Кірк, уже всім усе довів. Звичайно ж, свій останній чемпіонат також хотілося виграти, але якщо не вийде — що ж, так тому й бути. Зрештою, молодь нині зухвала — якщо він дасть слабину, то вони не посоромляться діда на п’єдесталі посунути.

— Ти готовий? — запитав Пайк після ранкового тренування.

— Так. — Джим посміхнувся, розшнуровуючи ковзани. — Я виспався і сповнений сил, незважаючи на те, що ви вчора нам усі веселощі на кореню зрубали.

Пайк похитав головою.

— Ось відкатаєш сьогодні — і веселіться, скільки забажаєте. А я хочу тебе бачити на п’єдесталі.

— Так і я теж. Мені ще одного золота цього сезону до фул-хаусу не вистачає.

Крістофер розсміявся.

— От же ж, який жадібний ти в цьому році до перемог.

— Лишаю по собі репутацію непереможного, — Джим раптом посерйознішав. — Я саме про це вчора зі Споком і говорив.

— Ти остаточно вирішив завершувати кар’єру? — посмішка Кріса нікуди не ділася, проте дивився на Джима він дуже уважно.

— Так. Завершувати треба на мажорній ноті. Ви ж не проти?

— Джиме, це — цілком і повністю твоє рішення. Я люблю тебе — і як свого учня, і як свого друга. І я буду радий тренувати тебе й далі, якщо ти вирішиш залишитися. Але так само радий я буду відпочити, нарешті, від тебе. — Кріс на мить замислився. — А що, я зможу взяти собі кілька посередніх учнів, котрі будуть періодично брати місця на етапах, але нічого претензійного, срібло тут, бронза там… Це будуть юнаки з тихим, поступливим характером. Й обов’язково асексуальні! Як я заживу тоді! Ані завищених очікувань перед Олімпіадами, ані журналістської облоги, ані прикривання усіляких нічних походеньок номерами, ані підтримки підліткового его…

— От не починайте, его в мене не підліткове! — пирхнув Джим. — І не те, щоби ви сильно мене від журналістів прикривали.

— Крім тих випадків, коли вас зі Споком заставали за поцілунками на ковзанці?

— Одного разу! Це трапилося лише одного разу! Та й то, вони були переконані, що їм здалося здалеку, а ми просто дуркувалися та намагалися зробити парну підтримку. А востаннє нас взагалі Маккой побачив, це навіть до уваги брати соромно.

— О, так, і мені довелося споїти йому свій колекційний бурбон, що його я зберігав для особливого випадку, — закотив очі Пайк. — Тому що він не міг розвидіти цей жах на тверезу голову.

— Алкоголь шкідливий для вашого вже немолодого організму, — відповів Джим, перекидаючи через плече сумку з ковзанами та прямуючи до виходу. — Так що будемо вважати, що я продовжив ваше життя тим, що вберіг від отруєння етиловим спиртом. Доктор Маккой зі мною погодився б.

— Ти мені щодня вкорочуєш віку!.. — крикнув услід учневі Пайк.

— Але я однаково ваш улюблений учень, — розсміявся Джим і пішов зі стадіону. У Пайка ще за розкладом тренування Ухури — сьогодні дівчата виступали після хлопців, то ж тренер буде на стадіоні до самого вечора. А в Джима був час на перепочинок.

«Зайнятий?» — скинув він у месенджер Споку.

«Поки так. Але до початку змагань буду поруч із тобою»

«Ммм… розігрієш мені м’язи?»

«Надеру вуха, коли будеш мене відволікати від роботи»

«Краще б поцілував»

«Виграєш золото — я розгляну такий варіант»

«Ловлю на слові!»



З порядковим номером Джимові пощастило — він закривав чемпіонат. На бали суперників не дивився — провів майже весь час після розминки в навушниках. Та й не важливі вони були — медаль залежала не від них, а від того, як відкатає сам Джим.

Пайк зі Споком стояли осторонь, не заважаючи готуватися. Вони будуть поруч, коли прийде час іти на лід, а допоки Джимові потрібні були самотність та налаштування. Найкраще до виступу він готувався самостійно. Мотиваційні промови Крістофера перед самим прокатом, безсумнівно, заохочували, а мовчазна присутність Спока завжди додавала наснаги, проте на льоду він залишався на самоті із собою — і сам повинен був прийняти всі рішення та показати свою ідеальну програму.

А це була ідеальна довільна. Його лебедина пісня, шедевр, який Джим давно виношував у собі. Увесь минулий сезон від діставав композитора причіпками та зауваженнями, допоки не отримав свою ідеальну мелодію. «Дотягнутися до зірок». Усі вважали, що він уже досяг усього, чого лише може досягнути спортсмен. Джим вважав, що досягти всього — неможливо, а ось дотягнутися до зірок — реально. Про цю свою реальність він і зробив програму. І було в ній усе — і прагнення польоту (каскад чотири-три на початку й низка з четверних стрибків на піку його сил), і падіння (доріжка кроків по колу — його відчай, його зацикленість, його туга), і новий ривок угору (каскад три-три зі зв’язкою-ойлером), і розправлені в останній спіралі крила, що піднесли його в останньому комбінованому обертанні на вершину п’єдесталу. Він зробив усе, щоби ні в кого не залишилося сумнівів у його чемпіонстві.

З льоду Джим йшов під оглушливі стоячі овації. Катку за плюшевим морем видно не було. Піднявши іграшку у вигляді комети, що трапилася під ногами, Джим помахав нею в камеру. Коло бортику його зустрічав абсолютно щасливий Кріс, стиснувший в обіймах так, що й без того збите дихання на мить зовсім спинилося.

Джим віддав тренерові іграшкову комету, натягнув на леза чохли й озирнувся — Спок стояв на відстані витягнутої руки. В один крок подолавши цю відстань, Джим кинувся йому на шию. Спок обійняв його за плечі та міцно притиснув до себе.

— А де мій поцілунок? — злегка відсунувшись, запитав Джим. Ковзани робили його вищим, і вряди-годи вдалося подивитися на Спока згори.

— А ти виграв золото? — Спок вигнув брову.

— А ти маєш із приводу цього якісь сумніви? — пирхнув Кірк і, не чекаючи на відповідь, поцілував Спока. У прямому ефірі. При повній залі. За хвилину до оголошення своїх балів.

Кріс Пайк відкашлявся та делікатно поплескав Джима по плечу.

— Не те, щоби я був проти ваших публічних проявів взаємної прихильності, та, по-перше, давайте не підвищувати рейтинги трансляції, а, по-друге, у нас є регламент, і ми повинні йти в КіК.

— Ми йдемо. — Джим відірвався від Спока й підморгнув тренеру. Потім підхопив обох під руки та потягнув на лавочку під Дуомо — за всіх недоліків італійської організації, красивий дизайн вони вміли робити — такого гарного куточка Джим давно не зустрічав. — Ну, де там мій новий світовий рекорд?

Три місяці по тому

Входити у двері Олімпійського центру було незвично. Вірніше, входити-то було звично, а ось статус, у якому Джим прийшов, був для нього чимось новим. Не просто «дворазовий олімпійський чемпіон». Тепер він був «дворазовий олімпійський чемпіон, що завершив кар’єру».

— Мамо, мамо! Це ж Джим Кірк! Який він гарнюній, правда? — захоплені перешіптування дітлахів, що вони роз’їжджалися з тренування, веселили Джима. Підморгнувши вмить зашарівшимся дівчатам (від п’яти до п’ятдесяти років віком), він за звичкою пішов у бік роздягалень, лише на півдорозі схаменувшись, що сьогодні він — просто глядач. Зі сміхом розвернувшись на сто вісімдесят градусів, Джим попрямував у бік входу на нижні трибуни, на яких зазвичай засідали тренери.

— О, Джиме, привіт! Яким вітром? — першим зі старих знайомих його зустрів Маккой. Джим не втомлювався давати інтерв’ю на тему того, що своїм останнім «золотим» роком він зобов’язаний насамперед не собі й не тренерам, а йому — лікарю, що поставив Джима на ноги в рекордно короткий термін. І це на початку олімпійського сезону!

— Привіт! Заїхав за Споком. Він попередив, що затримається, а мені однаково вдома нічого робити, вирішив дочекатися його тут.

— Плани на вечір? — із розумінням хмикнув Маккой. — А чому нічого робити? Так і не вирішив, який із контрактів прийняти?

Джим зітхнув. Після відставки, про яку він оголосив на прес-конференції одразу ж після вручення його останньої золотої медалі, контрактів на нього звалилося — тільки встигай пошту розгрібати. Починаючи від пропозицій тренувати і ставити хореографію, закінчуючи контрактами на рекламу спортивного одягу, парфумерії та навіть нижньої білизни. Це не рахуючи запрошень, які тоннами слали численні спортивні, правозахисні та ЛГБТ+ організації, що пропонували йому виступати послом і обличчям їхніх соціальних кампаній. Ну, це хоча б Джиму було близьким й цікавим.

— Я все сплавив на своїх юристів і маму — вони розберуться, що до чого, і тоді я оберу вже з відібраного ними.

— Ну-ну. Нехай щастить. — Маккой поплескав його по плечу, а потім кивнув у бік трибун. — Твій — там. Вони з Крісом на пару нового хлопчика мордують.

— Що за хлопчик? — жваво зацікавився Джим.

— Так Павло Чехов, що минулого сезону дебютував. На Олімпіаді на сьоме місце закотив.

— О, онук Тетяни? Тоді я побіг, гляну на нього — наскільки я пам’ятаю, перспективний юнак.

— Дуже, — серйозно кивнув Маккой. — Ну, а я додому. До зустрічі!

— Побачимося! — Джим помахав лікареві рукою.

Коли Джим дістався до тренерських місць коло крайки льоду, Паша якраз катався. Здається, це була його довільна із минулого сезону — щось чи то під Coldplay, чи то під Cinematic Orchestra, Джим не пам’ятав точно. Але катав хлопець загалом непогано. Лінії б чіткішими зробити та висоти в стрибки додати. Та… ага, ось зараз мало того, що здвоїв, так ще і флутц. Обертання красиві, і центр тримає…

— Центр тримає добре, правда ж? — голос Крістофера Пайка за спиною пролунав настільки раптово, що Джим аж підстрибнув. — Вітаю!

— Вітаю, Крістофере. Ви мене налякали, — розсміявся Джим, повертаючись до колишнього тренера й обіймаючи його. — Так, тримає, молодець. А ось флутців треба позбавлятися.

— Кому, як не тобі, про це знати, — пирхнув Пайк, поплескуючи його по спині. Таки свого часу Пайк дуже довго бився із цією Кірковою проблемою. — Доречі. Не хочеш допомогти з хлопцем?

— Поставити стрибки? — Джим знову перевів погляд на Чехова. Той якраз заходив на фінальне обертання.

— Ну, хоча б. Тобі ж однаково зараз зайнятися нічим.

Джим подивився на тренера. Потім знову на юного фігуриста, що застиг у фінальній позі. Потім знову на Пайка.

— А ви знаєте, це ідея!..

@темы: Фик, Чумацький шлях 2018, G