Being human is a condition that requires a little anesthesia ©
Назва: Жар крові
Автор: MadMoro
Перекладач: Т*Черть
Посилання на оригінал: http://madmoro.diary.ru/p146864132.htm
Дозвіл на переклад: отримано
Рейтинг: PG-13
Всесвіт: ST: TOS (Mirror Universe)
Персонажі: Джим Кірк, Спок
Жанр: преслэш
Розмір:1477 слів оригінал (1528 слів переклад)
Відмова від прав: текст не мій, ТОС не мій, я тільки погратися.
Стислий зміст: у старшого помічника імперського зорельоту «Ентерпрайз» виникла певна проблема
Попередження: натяки на секс без згоди
Примітка: переклад зроблено на Перший фестиваль української фанатської творчості “Чумацький шлях”
До початку вахти залишалося рівно десять хвилин і сорок дві секунди. Командер Спок сидів у своїй каюті, марно намагаючись увійти в стан медитації. Все, що на цю мить коїлося у вулканця в голові, жодним чином не бажало поступатися логіці. Якщо пару разів за минулі півгодини старпому і вдавалося опанувати себе, то тільки на малий проміжок часу, що поступово скорочувався до нуля. І треба ж було такому трапитися саме зараз, коли вони були у сотнях світлових років від Вулкана. А спроба змінити напрямок піде всупереч місії, покладеної Імперією на екіпаж «Ентерпрайзу», і покаранням за це буде страта усіх членів місії. Щось підступне і скажено нелогічне в голові запевняло, що можна й навіть потрібно ризикнути та ввести на консолі керування новий курс. І, з урахуванням усіх корегувань, вони б прибули до Вулкану протягом тижня. Саме ця ідея якраз і була логічною, а от всі інші, що пропонували себе як альтернативне рішення проблеми, виглядали не тільки занадто невулканськими, так ще й наражали на небезпеку членів екіпажу, а конкретніше - особисто капітана.
До початку вахти залишалося сім хвилин і двадцять три секунди рівно. Командер Спок прийняв логічно вірне рішення та залишив спроби увійти в медитаційний транс. Декілька разів його охоплювало дрібне тремтіння і бажання помчати у бік капітанського містка, щоб ... На цьому моменті старпом дивним чином повертав контроль над розумовою діяльністю та запевняв себе в тому, що на містку він хотів перехопити керування «Ентерпрайзом» і змінити курс у напрямку сорокової зірки Ерідана (за людськими зоряним картами), а зовсім не застосувати вулканське затискання щодо капітана і, закинувши його тіло, що не чинить опору, на плече, потягти до своєї каюти для подальшої приватної бесіди. У критичній ситуації, яка склалася, логічне мислення офіцера з науки видало два можливих рішення, що не суперечать Статуту Імперського Зоряного Флоту. Перше ‒ наказати молодшому за званням члену екіпажу взяти участь у безпосередньому позбавленні командера від проблеми, що в нього виникла. І друге ‒ заблокувати двері та покірно чекати неминучої у подібному випадку смерті.
До початку вахти залишалося чотири хвилини і тридцять п'ять секунд рівно.
‒ Містере Спок, негайно на місток. Містере Спок! ‒ Капітан вкотре намагався викликати свого першого помічника, але той ігнорував сигнал виклику. І вже один цей його вчинок за всіма законами Теранськой Імперії надавав старшому офіцеру право вбити вулканця, до того ж вбивати довго та болісно. Після чергового пропущеного виклика Кірк, різко схопившись з крісла, доручив управління кораблем лейтенанту Сулу і, бажаючи принаймні вибити зі свого першого помічника пояснення стосовно того, що відбувається, попрямував до турболіфту.
Залізяка звично промайнула між палубами та зупинилася рівно на п'ятій. Капітан, надавши особі найсуворішого виразу, на який тільки був здатен, відповів на привітання двох енсінів, що пройшли повз нього, і швидким кроком перетнув коридор, зупинившись біля каюти офіцера з науки. На дзвінок у двері не було відповіді, та й двері не відчинилися автоматично, що говорило про те, що якась зеленокрова сволота не тільки відмовлялася відповідати на виклики, але й показуватися на очі теж. Першою думкою Джима було «сталося щось надзвичайне». Але ця думка була відкинута, як неконструктивна, ще коли він відкрив панель екстреного доступу і почав швидко набирати капітанський код. Адже, якщо б трапилось щось подібне, капітан дізнався би про це у невідкладному порядку і особисто. А так, десятизначний код вже підходив до завершення, справа, вочевидь, тхнула підривною діяльністю у зв'язку з невиконанням службових обов'язків, а отже трибуналом і, відповідно, стратою. Усі трибунали в Імперії закінчувалися стратою, незалежно від того, винний був підсудний чи ні. "Його приклад є наукою для інших"‒ спливли у голові глузливі слова енсіна Чехова, спрямовані у тремтячий натовп сторонніх спостерігачів, присутніх на страті одного з рядових.
Капітанський код був вдало введений, і, як тільки Кірк зачинив панель доступу, двері до каюти урочисто від'їхали вбік. Джима негайно ж обпікло хвилею гарячого повітря, незвично гарячого навіть для каюти його першого помічника.
‒ Споку? ‒ Покликав капітан, але відповіді, як і передбачалося, не було. Не палаючи бажанням порушувати життєвий простір вулканця без дозволу, Кірк нагадав собі, що Імперія по суті є завойовником, і теранцям дозвіл не потрібен, все ж таки зробив крок до чужої каюти. Двері за ним автоматично зачинилися.
‒ Споку, якого біса! ‒ Обурений галас капітана напевно пролунав би усім кораблем, якби не відмінна система звукоізоляції. Командер знайшовся сидячим з незворушним виглядом на власному ліжку. Але щось у ньому нашорошило Джима настільки, що він навіть відклав винесення смертного вироку до з'ясування обставин.
‒ Капітане, ‒ рівно озвався вулканець на появу в полі зору старшого офіцера,‒ я настійно прошу вас залишити мою каюту.
‒ Споку, ти з глузду з'їхав? ‒ Лють, яку Кірк старанно вгамовував останні п'ять хвилин, дала про себе знати. Він схопив за плечі першого помічника і відчутно струснув його.
‒ Капітане, ‒ крізь зціплені зуби промовив командер, не втрачаючи при цьому своєї холодної беземоційності, хоча було помітно, що ця показна вулканська байдужість дається йому важко,‒ це задля вашого ж добра та задля добра усього екіпажу.
Джим ще раз струснув старпома, роблячи це більше для себе, ніж для нього. Тому що головним його бажанням було застосувати кулаки і розтрощити носа впертому вухатому вилупку, а це загрожувало ударом у відповідь з боку вулканця, в бійці з яким капітан не мав би жодного шансу на перемогу.
‒ Запитую. Один. Єдиний. Раз, ‒ карбуючи кожне слово, промовив Кірк, загрозливо нависаючи над офіцером з науки,‒ якого біса ти не відповідав на виклики?
Спок, все так само не підіймаючи очей на капітана, завчено промовив:
‒ Настійно прошу вас залишити мою каюту.
Чаша, а точніше, та малесенька тарілочка терпіння Джима Кірка мало певні краї. І ці краї вже декілька хвилин заливало. Ляпас вийшов гучним, і макітра старпома хитнулася слідом за капітанською долонею. Джиму коштувало величезних моральних зусиль, щоб не стиснути долоню в кулак і особисто не перевірити колір вулканскої крові.
‒ Мені тобі нагадати, чим зазвичай закінчується невиконання наказу, Споку?! ‒ Обличчя Кірка скривилося від гніву. Він вже кілька разів за час їхньої розмови відправив би вулканського вилупка на той світ, якби не наявність того факту, що за всі роки служби на користь Імперії та її інтересів Спок не раз засвідчив свою відданість і лояльність навіть не стільки Імперії, скільки особисто капітану «Ентерпрайза». А тому, завзяте ігнорування питань з боку офіцера з науки до біса виводило Джима із себе. Він вже збирався пригостити командера ще одним ляпасом і цього разу більш вагомим, коли той дрібно затремтів. Кірк ледве встиг відзначити для себе цей факт, як тремтіння старпома вщухло, змінившись сталлю напружених м'язів.
‒ Споку? ‒ Тепер у голосі капітана було більше подиву, ніж гніву, тому що не кожен день вулканця охоплює тремтіння. До того ж, температура повітря навколо більше підходила для варіння на круто, аніж для замерзання. Думати про те, що то була реакція на занесену задля удару долоню, Джим собі забороняв. Світ ще не настільки збожеволів, щоб перший помічник капітана «Ентерпрайза» тремтів при вигляді можливого ляпаса. Простіше було припустити, що командер підхопив якусь кумедну космічну хворобу і відмовлявся йти з цією проблемою до медвідсіку з тієї простої причини, що там заправляє Маккой. ‒ А чи не пройти тобі медогляд у нашого відважного доктора?
‒ Втручання суднового хірурга навряд чи вирішить мою проблему, капітане, ‒ нарешті зважився підняти погляд Спок, і Кірк на мить втратив дар мови. Зрадницьки майнуло в голові, що не треба було приходити до каюти старпома, та, тим більш, не треба було ставити дурні питання, і зараз добре було б, не роблячи різких рухів, вийти до коридору та повернутися на місток. Такий погляд капітан бачив тільки в оріонськіх невільниць, у яких трапилося передозування власними феромонами, і вони були готові накинутися на будь-яку особу чоловічої статі в полі їхнього зору. Але, виходячи зі своєї збоченої впертості, Джим не тільки залишився в каюті першого помічника, але й не поміркував про те, щоб відійти на достатню для можливої втечі відстань.
‒ Капітане, ‒ заспівав тієї ж Спок, і Кірк ледве не відчув, як у командері щось тріщить по всіх швах, і що той з останніх сил стримує щось, що проривається назовні, ‒ залишіть каюту, поки ще не пізно.
‒ Для кого пізно, Споку? ‒ Обережно запитала людина, досі не роблячи спроб до стратегічного відступу. Хоча вже було час.
‒ Для нас обох ... Джиме. ‒ І знову капітана відвідало те відчуття, що треба скоріше залишити каюту старпома та, бажано, заблокувати двері на виході. Ним на мить опанував інстинктивний страх, який буває, коли бачиш хижака. І в голові з'являється стрімке бажання бігти та рятувати свою шкіру. На мить, всього лише на мить, Кірк дозволив цьому страху затопити з себе з головою. А людина на те й людина, а не дурний примат, який сидить у клітці, що в разі небезпеки, про яку кричить її свідомість, вона може обернути власний страх в агресію, аби виграти час. Рука занеслася автоматично та майже обернулася ударом, коли була спіймана в польоті чужою широкою долонею.
‒ Пробачте, капітане... ‒ голос вулканця тремтів, як і долоня, що обіймала кулак старшого офіцера, ‒ ... але це сильніше за мене ...
Наступним, що відчув та усвідомив Джим, був удар спиною об стінку каюти та важке, гарячіше за навколишнє повітря, тіло першого помічника, що тяжіло згори.
‒ ... Вибачте ...
Для Обзорів
Автор: MadMoro
Перекладач: Т*Черть
Посилання на оригінал: http://madmoro.diary.ru/p146864132.htm
Дозвіл на переклад: отримано
Рейтинг: PG-13
Всесвіт: ST: TOS (Mirror Universe)
Персонажі: Джим Кірк, Спок
Жанр: преслэш
Розмір:1477 слів оригінал (1528 слів переклад)
Відмова від прав: текст не мій, ТОС не мій, я тільки погратися.
Стислий зміст: у старшого помічника імперського зорельоту «Ентерпрайз» виникла певна проблема
Попередження: натяки на секс без згоди
Примітка: переклад зроблено на Перший фестиваль української фанатської творчості “Чумацький шлях”
До початку вахти залишалося рівно десять хвилин і сорок дві секунди. Командер Спок сидів у своїй каюті, марно намагаючись увійти в стан медитації. Все, що на цю мить коїлося у вулканця в голові, жодним чином не бажало поступатися логіці. Якщо пару разів за минулі півгодини старпому і вдавалося опанувати себе, то тільки на малий проміжок часу, що поступово скорочувався до нуля. І треба ж було такому трапитися саме зараз, коли вони були у сотнях світлових років від Вулкана. А спроба змінити напрямок піде всупереч місії, покладеної Імперією на екіпаж «Ентерпрайзу», і покаранням за це буде страта усіх членів місії. Щось підступне і скажено нелогічне в голові запевняло, що можна й навіть потрібно ризикнути та ввести на консолі керування новий курс. І, з урахуванням усіх корегувань, вони б прибули до Вулкану протягом тижня. Саме ця ідея якраз і була логічною, а от всі інші, що пропонували себе як альтернативне рішення проблеми, виглядали не тільки занадто невулканськими, так ще й наражали на небезпеку членів екіпажу, а конкретніше - особисто капітана.
До початку вахти залишалося сім хвилин і двадцять три секунди рівно. Командер Спок прийняв логічно вірне рішення та залишив спроби увійти в медитаційний транс. Декілька разів його охоплювало дрібне тремтіння і бажання помчати у бік капітанського містка, щоб ... На цьому моменті старпом дивним чином повертав контроль над розумовою діяльністю та запевняв себе в тому, що на містку він хотів перехопити керування «Ентерпрайзом» і змінити курс у напрямку сорокової зірки Ерідана (за людськими зоряним картами), а зовсім не застосувати вулканське затискання щодо капітана і, закинувши його тіло, що не чинить опору, на плече, потягти до своєї каюти для подальшої приватної бесіди. У критичній ситуації, яка склалася, логічне мислення офіцера з науки видало два можливих рішення, що не суперечать Статуту Імперського Зоряного Флоту. Перше ‒ наказати молодшому за званням члену екіпажу взяти участь у безпосередньому позбавленні командера від проблеми, що в нього виникла. І друге ‒ заблокувати двері та покірно чекати неминучої у подібному випадку смерті.
До початку вахти залишалося чотири хвилини і тридцять п'ять секунд рівно.
‒ Містере Спок, негайно на місток. Містере Спок! ‒ Капітан вкотре намагався викликати свого першого помічника, але той ігнорував сигнал виклику. І вже один цей його вчинок за всіма законами Теранськой Імперії надавав старшому офіцеру право вбити вулканця, до того ж вбивати довго та болісно. Після чергового пропущеного виклика Кірк, різко схопившись з крісла, доручив управління кораблем лейтенанту Сулу і, бажаючи принаймні вибити зі свого першого помічника пояснення стосовно того, що відбувається, попрямував до турболіфту.
Залізяка звично промайнула між палубами та зупинилася рівно на п'ятій. Капітан, надавши особі найсуворішого виразу, на який тільки був здатен, відповів на привітання двох енсінів, що пройшли повз нього, і швидким кроком перетнув коридор, зупинившись біля каюти офіцера з науки. На дзвінок у двері не було відповіді, та й двері не відчинилися автоматично, що говорило про те, що якась зеленокрова сволота не тільки відмовлялася відповідати на виклики, але й показуватися на очі теж. Першою думкою Джима було «сталося щось надзвичайне». Але ця думка була відкинута, як неконструктивна, ще коли він відкрив панель екстреного доступу і почав швидко набирати капітанський код. Адже, якщо б трапилось щось подібне, капітан дізнався би про це у невідкладному порядку і особисто. А так, десятизначний код вже підходив до завершення, справа, вочевидь, тхнула підривною діяльністю у зв'язку з невиконанням службових обов'язків, а отже трибуналом і, відповідно, стратою. Усі трибунали в Імперії закінчувалися стратою, незалежно від того, винний був підсудний чи ні. "Його приклад є наукою для інших"‒ спливли у голові глузливі слова енсіна Чехова, спрямовані у тремтячий натовп сторонніх спостерігачів, присутніх на страті одного з рядових.
Капітанський код був вдало введений, і, як тільки Кірк зачинив панель доступу, двері до каюти урочисто від'їхали вбік. Джима негайно ж обпікло хвилею гарячого повітря, незвично гарячого навіть для каюти його першого помічника.
‒ Споку? ‒ Покликав капітан, але відповіді, як і передбачалося, не було. Не палаючи бажанням порушувати життєвий простір вулканця без дозволу, Кірк нагадав собі, що Імперія по суті є завойовником, і теранцям дозвіл не потрібен, все ж таки зробив крок до чужої каюти. Двері за ним автоматично зачинилися.
‒ Споку, якого біса! ‒ Обурений галас капітана напевно пролунав би усім кораблем, якби не відмінна система звукоізоляції. Командер знайшовся сидячим з незворушним виглядом на власному ліжку. Але щось у ньому нашорошило Джима настільки, що він навіть відклав винесення смертного вироку до з'ясування обставин.
‒ Капітане, ‒ рівно озвався вулканець на появу в полі зору старшого офіцера,‒ я настійно прошу вас залишити мою каюту.
‒ Споку, ти з глузду з'їхав? ‒ Лють, яку Кірк старанно вгамовував останні п'ять хвилин, дала про себе знати. Він схопив за плечі першого помічника і відчутно струснув його.
‒ Капітане, ‒ крізь зціплені зуби промовив командер, не втрачаючи при цьому своєї холодної беземоційності, хоча було помітно, що ця показна вулканська байдужість дається йому важко,‒ це задля вашого ж добра та задля добра усього екіпажу.
Джим ще раз струснув старпома, роблячи це більше для себе, ніж для нього. Тому що головним його бажанням було застосувати кулаки і розтрощити носа впертому вухатому вилупку, а це загрожувало ударом у відповідь з боку вулканця, в бійці з яким капітан не мав би жодного шансу на перемогу.
‒ Запитую. Один. Єдиний. Раз, ‒ карбуючи кожне слово, промовив Кірк, загрозливо нависаючи над офіцером з науки,‒ якого біса ти не відповідав на виклики?
Спок, все так само не підіймаючи очей на капітана, завчено промовив:
‒ Настійно прошу вас залишити мою каюту.
Чаша, а точніше, та малесенька тарілочка терпіння Джима Кірка мало певні краї. І ці краї вже декілька хвилин заливало. Ляпас вийшов гучним, і макітра старпома хитнулася слідом за капітанською долонею. Джиму коштувало величезних моральних зусиль, щоб не стиснути долоню в кулак і особисто не перевірити колір вулканскої крові.
‒ Мені тобі нагадати, чим зазвичай закінчується невиконання наказу, Споку?! ‒ Обличчя Кірка скривилося від гніву. Він вже кілька разів за час їхньої розмови відправив би вулканського вилупка на той світ, якби не наявність того факту, що за всі роки служби на користь Імперії та її інтересів Спок не раз засвідчив свою відданість і лояльність навіть не стільки Імперії, скільки особисто капітану «Ентерпрайза». А тому, завзяте ігнорування питань з боку офіцера з науки до біса виводило Джима із себе. Він вже збирався пригостити командера ще одним ляпасом і цього разу більш вагомим, коли той дрібно затремтів. Кірк ледве встиг відзначити для себе цей факт, як тремтіння старпома вщухло, змінившись сталлю напружених м'язів.
‒ Споку? ‒ Тепер у голосі капітана було більше подиву, ніж гніву, тому що не кожен день вулканця охоплює тремтіння. До того ж, температура повітря навколо більше підходила для варіння на круто, аніж для замерзання. Думати про те, що то була реакція на занесену задля удару долоню, Джим собі забороняв. Світ ще не настільки збожеволів, щоб перший помічник капітана «Ентерпрайза» тремтів при вигляді можливого ляпаса. Простіше було припустити, що командер підхопив якусь кумедну космічну хворобу і відмовлявся йти з цією проблемою до медвідсіку з тієї простої причини, що там заправляє Маккой. ‒ А чи не пройти тобі медогляд у нашого відважного доктора?
‒ Втручання суднового хірурга навряд чи вирішить мою проблему, капітане, ‒ нарешті зважився підняти погляд Спок, і Кірк на мить втратив дар мови. Зрадницьки майнуло в голові, що не треба було приходити до каюти старпома, та, тим більш, не треба було ставити дурні питання, і зараз добре було б, не роблячи різких рухів, вийти до коридору та повернутися на місток. Такий погляд капітан бачив тільки в оріонськіх невільниць, у яких трапилося передозування власними феромонами, і вони були готові накинутися на будь-яку особу чоловічої статі в полі їхнього зору. Але, виходячи зі своєї збоченої впертості, Джим не тільки залишився в каюті першого помічника, але й не поміркував про те, щоб відійти на достатню для можливої втечі відстань.
‒ Капітане, ‒ заспівав тієї ж Спок, і Кірк ледве не відчув, як у командері щось тріщить по всіх швах, і що той з останніх сил стримує щось, що проривається назовні, ‒ залишіть каюту, поки ще не пізно.
‒ Для кого пізно, Споку? ‒ Обережно запитала людина, досі не роблячи спроб до стратегічного відступу. Хоча вже було час.
‒ Для нас обох ... Джиме. ‒ І знову капітана відвідало те відчуття, що треба скоріше залишити каюту старпома та, бажано, заблокувати двері на виході. Ним на мить опанував інстинктивний страх, який буває, коли бачиш хижака. І в голові з'являється стрімке бажання бігти та рятувати свою шкіру. На мить, всього лише на мить, Кірк дозволив цьому страху затопити з себе з головою. А людина на те й людина, а не дурний примат, який сидить у клітці, що в разі небезпеки, про яку кричить її свідомість, вона може обернути власний страх в агресію, аби виграти час. Рука занеслася автоматично та майже обернулася ударом, коли була спіймана в польоті чужою широкою долонею.
‒ Пробачте, капітане... ‒ голос вулканця тремтів, як і долоня, що обіймала кулак старшого офіцера, ‒ ... але це сильніше за мене ...
Наступним, що відчув та усвідомив Джим, був удар спиною об стінку каюти та важке, гарячіше за навколишнє повітря, тіло першого помічника, що тяжіло згори.
‒ ... Вибачте ...
Для Обзорів
@темы: Перевод, Чумацький шлях 2014, PG-13
-
-
29.06.2014 в 18:40А ще й аватарка так співпала
-
-
29.06.2014 в 18:49-
-
29.06.2014 в 18:56Так просто в нас нічого не буває
Ну, так, коли ти що робила просто так
-
-
29.06.2014 в 20:15-
-
29.06.2014 в 23:17-
-
29.06.2014 в 23:45Ох ти ж... Так, невеличке роздвоєння особистості
Рия Ареи, а далі у автора треба питатися. А знаючи автора... коротше, бідний буде Джим
julia-sp, если пятая точка чует неприятности, то ее все-таки нужно слушать)))
-
-
29.06.2014 в 23:56-
-
30.06.2014 в 00:03-
-
30.06.2014 в 11:11-
-
30.06.2014 в 11:34-
-
30.06.2014 в 13:45-
-
30.06.2014 в 14:02У автора, часом, немає продовження?)
-
-
30.06.2014 в 21:17-
-
30.06.2014 в 23:17gavrusssha, та я вже тут автора другий деть тицяю, щоб продовження написав
Лунный котенок, дякую!
-
-
19.02.2024 в 17:44eroscenu.ru/?page=11325
eroscenu.ru/?page=36030
eroscenu.ru/?page=30423
eroscenu.ru/?page=14280
eroscenu.ru/?page=43177
eroscenu.ru/?page=49025
eroscenu.ru/?page=14035
eroscenu.ru/?page=25275
eroscenu.ru/?page=11595
eroscenu.ru/?page=2220
eroscenu.ru/?page=5013
eroscenu.ru/?page=2601
eroscenu.ru/?page=47476
eroscenu.ru/?page=13172
eroscenu.ru/?page=44017
eroscenu.ru/?page=1406
eroscenu.ru/?page=23272
eroscenu.ru/?page=15220
eroscenu.ru/?page=40647
eroscenu.ru/?page=21729
гастрономические ссылки спортивные ссылки финансовые ссылки обучающие ссылки информативные ссылки исторические ссылки путешественнические ссылки нужные ссылки интересные ссылки образовательные ссылки 99a62f2