воскресенье, 05 июня 2016
Викладається на прохання перекладачаНазва: На захист вулканців скажіть пару слів Авторка: EllaahnПерекладачка: Алиса ака ПодарокПосилання на оригінал: linkДозвіл на переклад: запит надіслано.
Бета: немає
Всесвіт: Star Trek: Enterprise
Рейтинг: G
Жанр: гумор
Персонажи: Арчер, Совал, ОМП
Розмір: ~750 слів (оригінал)
Додаткова подяка: Подяка від авторки Е. Раткевич за правильні думки
Відмова від прав: все належить франшизі Star Trek та авторові тексту)
Стислий зміст: про тонкощі педагогіки і "брєм'я
білої людини вулканське"
Попередження: всі б москалі були такі При перекладі ніхто не постраждав
Примітка: переклад зроблено на фестиваль української фанатської творчості “Чумацький Шлях – 2016”
Москва 2167. Міжзоряна конференція
Арчер ледве вибрався на цю конференцію – він все більше загинався під стосами паперів. Плітки про присудження йому адміральського звання та невідворотній кабінетній роботі становилися все чіткіше і він розумів, що скоро питання постане ребром. Не те, щоб він не прагнув сісти в адмиральське крісло, але пов’язана із ним необхідність відмовитися від космосу зводила нанівець всі переваги високого звання.
– Капітане, – хтось кликнув його, – стривайте!
Обернувшись він побачив як до нього наближається Владімір – один з найкращих викладачів школи бойових мистецтв, знайомий йому по місії, яка могла б бути провальною, якби його бійці забарилися.
Коли вони вже йшли до виходу з будівлі, Арчер боковим зором зловив високу фігуру, що йшла до них на зустріч. Обмінявшись із послом Совалом привітаннями, він повернувся до свого товариша і побачив, що той глибоко вклонився послу. Вулканець, аніскілечки не здивований, уклонився у відповідь, нехай не так глибоко, але, безперечно із неменшою повагою. Пам’ятаючи про чутливі вулканські вуха, Арчер почекав поки Совал відійде на достатню відстань, в напівголоса запитав:
– Ви знайомі із послом?
– Лише за переказами інших.
– І тоді, як це розуміти?
– Повага до Вчителя.
– Хіба посол майстер бойових мистецтв?
– Не знаю, але я б не здивувався, бо він має пречудову координацію. Втім я не тому вважаю його за Вчителя. Точніше – я в цілому ставлюся до їхньої раси як до вчителів.
– О, то я дивлюся, що й ти повірив пропаганді. Вони нам століття не давали вийти в космос! Століття! Політ «Ентерпрайза» був фактично бунтом!
Владімір ствердно хитав головою у відповідь, і з кожним новим словом його посмішка ставала ширшою. А потім він почав історію, яка, ніби то не стосувалася предмету розмови:
– Учням нашої школи заборонено виходити за її межі без особистого дозволу вчителів. Але коли то зупиняло молодь? Я завжди знав, коли й скільки разів мої учні бігали у «місто». Який ти боєць, якщо навіть у самоволку збігати непомітно не в змозі? Я ловив лише тих, хто проколювався. А для інших то була наука. І не така, що вчитель їм втолдичує, а така, що здобувається із боєм.
– Так ви хочете сказати, що то навмисне? – в голосі капітана звучала дитяча образа. – Вони це робили навмисне? Як вони могли? П-педагоги доморощені, хай їм грець! – проносилися думки в голові капітана. Від обурення всі лайки якось забулися, лишилося лише подив та жахливе відчуття, що погані дорослі його надурили як дитя.
Все життя він був годим, що пішов проти течії, а тепер виявилося, що то була частина чужого великого плану.
Владімір подивися на нього зі співчуттям.
– Ти хочеш сказати, що ніколи не підігравав підліткам задля досягнення своєї мети?
– Звичайно, ні! – в запаленні заперечив закиди Арчер. І одразу почервонів, згадавши, як нещодавно маніпулював кадетами, що слухали його лекції в Академії. І визнав, що тактика, якою він послуговувався була дуже схожа на щойно озвучену позицію.
Декілька днів Арчер старанно оминав усіх вулканців, а особливо пана посла, тому неочікувана зустріч в коридорі засмутила його.
«Може він мене не помітить?»
– Капітане Арчере, – покликав його посол.
«Ага, ото не варто недооцінювати гостроту зору вулканців,» – тихенько тренькнула інтуїція.
– Слухаю вас, пане посол.
– Капітане, мені видається, що із нашої останньої зустрічі ви відчуваєте якийсь дискомфорт у моїй присутності.
«Не треба недооцінювати уважність вулканців».
– Ну, то… В цілому ви праві…
– І, наскільки я можу судити, вас збентежили слова вашого товариша.
«Не варто недооцінювати слух вулканців!» – інтуїція вже завила як базер червоної тривоги.
– Ну, ми розмовляли про найпершу місію «Ентерпрайзу»…
– Ви ображені на нашу расу за те, що ми дозволили вам самим обирати вашу долю, а не чекати від нас дозволу?
У пана посла була надзвичайна здібність перевертати все догори ногами.
– Ми чекали на той момент, коли ви відчуєте себе достатньо самостійними, щоб приймати рішення не обертаючись на нас, та нести за них власну відповідальність. І, якщо для розвитку у землян деякої критичності до авторитетів, було потрібно щоб ви нас трохи ненавиділи – то, зрештою, був зважений ризик.
– І ви хочете сказати, що про це знали всі вулканці?
– Політика по відношенню до вашої раси була сформована давно. Все, що було треба – час від часу підновлювати її.
– Й що? Хто то визначав? Верховне командування?
– Ні, не Верховним командуванням, але… Втім, це не так важливо. Має значення те, що нашому народу теж треба було, якщо можна так схарактеризувати, очищення. Можете вважати, що ми пережили спільний катарсис. Поміркуйте над цим, – Совал попрощався із Арчером укліном голови й пішов далі.
Арчер лишився стояти на місці, ошелешено хитаючи головою, ніби намагаючи розсортувати в ній ці шокуючи факти. Совал, зробивши пару кроків обернувся й додав:
– Й на майбутнє, капітане, не варто недооцінювати вулканців в принципі.
«Чорта с два вони просто "слабкі тактильні телепати"!»
@темы:
Перевод,
Чумацький шлях 2016,
G
-
-
05.06.2016 в 20:32-
-
05.06.2016 в 21:26«Чорта с два вони просто "слабкі тактильні телепати"!»
Дякую за переклад
-
-
05.06.2016 в 21:40-
-
06.06.2016 в 09:20Попередження, Алісо!
Боже мій))
-
-
06.06.2016 в 23:44Дякую за переклад
-
-
07.06.2016 в 12:45ну да, підступні
Рия Ареи,
прошу))
mila007,
пожалуйста))
gavrusssha,
ради попередження і перекладалосяDie Glocke,
И не только Макаренко